Швейків

1964—1991 називалося Трудолюбівка.[2].

Поблизу Швейкова виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської, голіградської і черняхівської культур.

Перша писемна згадка — 1448. 1454 дідичем був Теодор Бучацький-Язловецький, який віддав село для користування Юліану з Кафи як заставу за борг. Потім дідичем був Міхал «Мужило» Бучацький, який 1469 р. поміняв її на королівщину.

1624 Швейків отримав маґдебурзьке право.

Через турецько-татарські напади містечко занепало. В 30-рр. ХІХ ст. дідичами були Потоцькі.[3]

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива.

УПА допомагали: Володимир Будний (1922 р. н.), Володимир Вівчар (1926 р. н.), Іван Гаврилишин (1931 р. н.), Іван Козела (1927 р. н.), Мар’ян Крушельницький (1922 р. н.), Марія Михайлюк (1927 р. н.), Василь Олійник (1923 р. н.), Володимир Франчевський (1914 р. н.).

На спецпоселення були вивезені з політичних мотивів уродженці Швейкова:

• Василь (1926 р. н.), Роман (1929 р. н.), Тарас (1943 р. н.), Онуфрій (1900–1968), Юлія (1902–1966) Безущаки, Ольга Саджениця (Безущак; 1943 р. н.), Василь (1887–1952) та Іван (1929 р. н.) Гринчишини, Катерина Безущак (Гринчишин; 1924–1989), Захарій (р. н. невід.–1948), Галина Дихтирьова (Кравець; 1937  р. н.), Палагея (р. н. невід.–1948), Михайло (1939 р. н.) Кравці, Степан (рр. н. см. невід.), Ганна (1933–р. см. невід.) Рудницькі, Ярослав Турчак (р. н. і см. невід.).

1957 внаслідок великої повені знищено багато будинків та господарських будівель.

Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[4].

Є церква святого Димитрія (1900, мурована, реставрована 2002).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985), насипано символічну могилу УСС (1991), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

У 2012 на початку села зусиллями двох сімей зведено скульптуру Христа Спасителя. Освячено 28 жовтня 2012 року священиком Романом Бронецьким.

Раніше, у 1893-1894, на цьому місці було побудовано римо-католицький костел св. Войцеха, консекрований (освячений) 1894. Пошкоджений під час бомбардування гітлерівцями у Страсний четвер 1944. Після виселення поляків, представники радянської влади вирішили збудувати господарські приміщення колгоспу, розібравши костел та плебанію.[6] У храмі служили ксьондзи Ян Красіцкий, Станіслав Цембрух, Йозеф Еберль (за довідкою державного архіву Тернопільської обл.).

У селі встановлена фігура святого Флоріана, яка є пам'яткою монументального мистецтва.[7]

Працюють ЗОШ І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.

• Кирило (Михайлюк) — Єпископ Ужгородський і Закарпатський.
• Г. Петришин — пастир, релігійний та громадський діяч.

• Бабій Г., Чернихівський Г. Швейків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 629. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Барна, Д. Швейків [Текст] / Д. Барна, В. Уніят, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 88—89 : фот.
• Kurzej M. Kościoł parafialny p.w. Św. Wojciecha w Szwejkowie // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2010. — Cz. I: Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 18. — 368 s., 508 il. — S. 245—247. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)