Шевченко Іван Маркович

Народився 7 липня 1924 року в селі Лаврівка (нині Долинський район Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. Закінчив 9 класів школи.

З початком німецько-радянської війни перебував на тимчасово окупованій території.

До лав РСЧА призваний Долинським РВК у квітні 1944 року. Воював на 3-у та 1-у Українських фронтах. Брав участь у визволенні Правобережної України, бойових діях на території Польщі та Чехословаччини.

Особливо відзначився під час проведення Сандомирсько-Сілезької операції. 19 січня 1945 року у боях за місто Баранув (Польща) під сильним кулеметно-артилерійсько-мінометним вогнем супротивника разом зі своїм відділенням увірвався до міста й автоматним вогнем змусив ворога відступити. Всього за час бою за місто знищив до 40 солдатів супротивника. 24 січня одним із перших форсував річку Одер і автоматним вогнем підтримував переправу інших підрозділів полку.

Демобілізований у 1949 році. Мешкав у Кривому Розі Дніпропетровської області. Працював контролером ВТК на шахті, начальником забезпечення тресту «Житлобуд», електриком Південного гірничо-збагачувального комбінату. Неодноразово обирався депутатом Криворізької міської ради.

Помер у 2006 році.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії сержантові Шевченку Івану Марковичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7822).

Також нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (1985) і медалями.

• Біографія на сайті «Герои страны» (рос.)