Шеремет Олександр Петрович
Шереме́т Олекс́андр Петро́вич (* 29 жовтня 1950 — † 8 серпня 2007) — український художник, живописець. Заслужений діяч мистецтв України.
Шеремет Олександр Петрович | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народження |
29 жовтня 1950 Ревущине, Кобеляцький район Полтавської області | |||
Смерть | 8 серпня 2007 (56 років) | |||
Київ | ||||
Національність | українець | |||
Країна | Україна | |||
Жанр | пейзаж, натюрморт | |||
Навчання |
Дніпропетровське художнє училище Українська академія образотворчих мистецтв | |||
Діяльність | художник | |||
Напрямок | реалізм | |||
Роки творчості | кінець 60-х — початок 2000-х | |||
Вплив |
Віктор Шаталін Василь Гурін | |||
Нагороди | ||||
Премії | Лауреат премії імені Федора Кричевського | |||
|
Біографія
Олександр Петрович Шеремет народився в селі Ревущине Кобеляцького району Полтавської області.
Ззакінчив Дніпропетровське художнє училище. Вже на початку своєї творчої діяльності здобув визнання. Брав участь у численних республіканських, всесоюзних та міжнародних художніх виставках.
В 1972 році продовжив навчання в Українській академії образотворчих мистецтв, яка на той час носила назву Київський державний художній інститут. Педагоги — професори Віктор Шаталін, Василь Гурін. Після закінчення навчання займався викладацькою роботою у рідній академії.
З 1985 року — член Національної спілки художників України. Професор кафедри живопису і композиції Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Педагогічній діяльності присвятив понад 30 років.
16 грудня 1992 року указом Президента України Шеремету Олександру Петровичу «за великі особисті заслуги у розвитку українського образотворчого мистецтва та плодотворну педагогічну діяльність» присвоєне почесне звання Заслужений діяч мистецтв України.
Помер Олександр Петрович Шеремет в Києві 8 серпня 2007 року.
Жанр і манера
За мистецьким напрямом Олександра Шеремета можна віднести до когорти художників-реалістів. В творчості митця переважав натюрморт, хоча в доробку художника є і пейзажі, портрети, тематичні картини. Станковий живопис художника вражає своєю красою і гармонією, активністю і експресивним характером[1].
В творах художника виявляється професійна майстерність композиції — рівноваги мас, об'ємів і кольорів. В різні періоди творчості О. Шеремет демонстрував певні уподобання у колористичному вирішенні і засобах художнього виразу, характері письма. При цьому його твори ніколи не втрачали індивідуальних рис митця[1].
Виставкова діяльність, твори
Олександр Шеремет — учасник та лауреат міжнародних бієнале живопису у Львові, Дніпропетровську, Києві та пленерів у Румунії,Білорусі, Німеччині. Лауреат премії імені Федора Кричевського.
Картини митця зберігаються у музеях та приватних колекціях не тільки України, а і в Франції, Іспанії, Бельгії, Греції, США, Італії, Німеччині, Польщі, Румунії, Білорусі[1].
Вшанування пам'яті
В пам'ять про митця Київська організація Національної спілки художників України започаткувала щорічну живописну виставу «Київський натюрморт» з присудженням мистецької премії імені О. П. Шеремета. Перша виставка відбулася 18 листопада 2010 року в конференц-залі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. У ній взяло участь 35 митців, серед яких були як визнані майстри пензля, члени спілки художників України, так і студенти Національної академії образотворчих мистецтв і архітектури. До експозиції увійшло 55 творчих робіт, що репрезентують натюрморт як жанр живописного мистецтва[2].
Примітки
- Шеремет Олександр Петрович. Електронний ресурс Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 6 квітня 2011.
- Літературний форум. Олександр Шеремет у Вернадці
Джерела
- Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Біографії вчених та діячів культури
- Довідник Національної Спілки художників України / Нац. Спілка худож. України; Голов. ред. В. Є. Перевальський; Упоряд. О. Ю. Федорова. — К., 2005. — 521, [1] с. : фот.
- Художники України : Енциклопед. довідник / Акад/ мистецтв України, Ін-т проблем сучас. мистецтва; Авт.-упоряд. М. Г. Лабінський. — К., 2006. — Вип. 1. — 640 с.