Шехзаде Махмуд

Згідно з офіційною версією турецької історіографії, Махмуд, будучи вже свідомим юнаком, попросив батька від його імені взяти командування військом та піти з воїнами до Анатолії, щоб розгромити повстання Джелалі. Мехмеду ІІІ ця ідея не сподобалася і він вважав, що син, можливо, хоче таким чином повстати проти нього, щоб самому зайняти трон. Ще перед цим, у січні 1603 року, збунтувалися яничари та вбили кизляр-агу Газанфера, слугу Сафіє-султан: повсталі вважали, що Сафіє погано впливає на Мехмеда ІІІ і фактично сама керує державою. Яничари погрожували султану переворотом і, також, зажадали від Мехмеда ІІІ вислати матір султана до Старого палацу; султан підкорився, проте незабаром таємно повернув матір у Топкапи. До того ж, молодий Махмуд вже тоді мав велику популярність у яничарів[6]. Сама Сафіє зіграла велику роль в страті шехзаде: в 1603 валіде перехопила повідомлення, відправлене Халіме-султан релігійним провидцем, який передбачив, що Мехмед III помре протягом шести місяців і йому успадковуватиме його старший син. Згідно з записами англійського посла, Махмуд був засмучений тим, «що його батько перебуває під владою старої султанші, його бабусі, і держава руйнується, оскільки вона ніщо не поважає так, як власне бажання отримувати гроші, про що часто журиться його мати [Халіме-султан]», яка була «не до вподоби королеві-матері»[7].

В результаті, султан став підозрювати сина у змові, ревнувати до популярності шехзаде і наказав задушити Махмуда вночі у його покоях чотирьма глухонімими катами, як було поширено в Османській імперії по відношенню до членів династії Османів[8]. Мехмед ІІІ чекав зовні і коли наказ був виконаний зайшов в кіманату, щоб точно пересвідчитись в смерті сина[9].