Шеховцов Антон Володимирович

Біографія

Народився 11 травня 1978 році в Севастополі[3].

Закінчив гімназію імені А. С. Пушкіна в Севастополі. Закінчив Севастопольський національний технічний університет.

У 2000—2002 роках — викладач Європейського університету в Києві.

Під впливом бомбардувань Югославії НАТО і "гострої кризи самоідентифікації " став захоплюватися неоєвразійством. У 2005—2006 роках був координатором Євразійського союзу молоді (ЄСМ) в Севастополі[4][5], проте покинув організацію через зміни в політичних поглядах і став працювати разом з політологом Андреасом Умландом, критикуючи ЄСМ і Олександра Дугіна. Журналіст Дмитро Окрест зазначає, що Шеховцов «отримав доступ до літератури і відеоматеріалів для внутрішнього користування, пізніше стане в пригоді для аналізу взаємодії між російськими ультраправими та іноземними симпатиками».

У 2006—2010 роках — аспірант кафедри філософських і соціальних наук Севастопольського національного технічного університету.

У 2010 році в Чорноморському державному університеті ім. Петра Могили під науковим керівництвом кандидата історичних наук, доктора філософських наук, професора Ю. А. Бабінова захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за темою «Нові праворадикальні партії в сучасних європейських країнах: причини електоральної підтримки» (фах — 23.00.02 політичні інститути і процеси). Офіційні опоненти — доктор політичних наук, професор А. С. Романюк і кандидат філософських наук, професор А. Г. Химченко.[6]

У 2010—2012 роках — запрошений науковий співробітник «Групи досліджень радикалізму і нових ЗМІ» (англ. Radicalism and New Media Research Group

У 2012—2013 року і в червні-грудні 2014 року — запрошений молодший науковий співробітник, а в січня 2016 — липні 2018 року — запрошений науковий співробітник Інституту гуманітарних досліджень за програмою «Україна в європейському діалозі».[7]

У 2015 році працював в Інституті Легатума.

З 2015 року — асоційований науковий співробітник громадської організації «Інститут євроатлантичного співробітництва»[8], заснованої Борисом Тарасюком, який виступає за те, щоб Україна стала членом Європейського Союзу і НАТО. В ході роботи в цій організації зарекомендував себе як прихильник Європейського Союзу, НАТО і демократії, а також — як критик ідеології неоєвразійства і діяльності О. Г. Дугіна.

Його ранні роботи публікувалися російським інформаційно-аналітичним центром «Сова» і британським антифашистським журналом Searchlight британського політичного активіста Джеррі Гейбла. Також є автором статей в журналі Foreign Affairs (видання Ради з міжнародних відносин)[9], на вебсайті openDemocracy[10], вебсайті Ради з етики у міжнародних відносинах Фонду Карнегі[11] і вебсайті Аспенського інституту[12]. Головний редактор книжкової серії «Дослідження ультраправих» (англ. Explorations of the Far Right у видавництві ibidem-Verlag і член редакційної ради електронного наукового журналу «Фашизм. Журнал порівняльних досліджень фашизму» (англ. Fascism. Journal of Comparative Fascist Studies Journal of Comparative Fascist Studies).[13]

Наукові праці

Монографії
Російською мовою
Іншими мовами

Статті
Російською мовою
Українською мовою
Іншими мовами

Рецензії

Примітки
  1. Гончаренко Р. Эксперт: «Правый сектор» распадётся // Deutsche Welle, 02.04.2014
  2. Антон Шеховцов: «Ле Пен готова сделать Францию зависимой от России» // RFI, 20.04.2017
  3. Anton Shekhovtsov. Eurozine. 14 липня 2017. Процитовано 15 липня 2017.
  4. Окрест Д. С детства дружбой дорожить. Ку-клукс-клан, палеоконсерваторы и другие друзья Кремля // Snob.ru, 14.10.2016
  5. Что случилось, Антон? // Евразийский союз молодёжи, 21.12.2009
  6. Шеховцов, Антон Володимирович. Нові праворадикальні партії в сучасних європейських країнах: причини електоральної підтримки: автореф. дис … канд. політ. наук: 23.00.02 / Антон Володимирович Шеховцов. — Миколаїв: Б.в., 2010. — 17 с.
  7. Anton Shekhovtsov Архівовано 26 січня 2018 у Wayback Machine. // Institut für die Wissenschaften vom Menschen
  8. Команда // Институт евроатлантического сотрудничества
  9. Anton Shekhovtsov. Foreign Affairs. 14 липня 2017. Процитовано 15 липня 2017.
  10. Anton Shekhovtsov. openDemocracy. 14 липня 2017. Процитовано 15 липня 2017.
  11. Anton Shekhovtsov. Carnegie Council. 14 липня 2017. Процитовано 15 липня 2017.
  12. Anton Shekhovtsov. Aspen Institute. 14 липня 2017. Процитовано 15 липня 2017.
  13. Fascism. Journal of Comparative Fascist Studies. Архів оригіналу за 11 квітня 2014. Процитовано 25 січня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.