Шибалин
Ши́балин — село Тернопільського району Тернопільської області. Центр сільради, якій підпорядковане с. Комарівка.
село Шибалин | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Тернопільська область | ||||
Район/міськрада | Тернопільський район | ||||
Рада | Шибалинська сільська рада | ||||
Код КАТОТТГ | UA61040030200010270 | ||||
Облікова картка | Шибалин | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1457 | ||||
Населення | ▼ 1250 (2014) | ||||
Територія | 1.940 км² | ||||
Густота населення | 700.52 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 47521 | ||||
Телефонний код | +380 3548 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 49°26′32″ пн. ш. 25°00′16″ сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
282 м | ||||
Водойми | Ценівка | ||||
Відстань до районного центру |
5 км | ||||
Найближча залізнична станція | Бережани | ||||
Відстань до залізничної станції |
5 км | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 47521, с.Шибалин | ||||
Сільський голова | Павук Василь Генадієвич[1] | ||||
Карта | |||||
Шибалин | |||||
Шибалин | |||||
Мапа | |||||
|
Населення — 1293 особи (2007). Дворів — 403[2].
Поблизу села є пам'ятка природи — ботанічний заказник «Шибалинський».
Географія
Розташоване на річці Ценівка, на сході району.
Клімат
Для села характерний помірно континентальний клімат. Шибалин розташований у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.
Клімат Шибалина | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Середній максимум, °C | −1,3 | 0,1 | 5,0 | 13,1 | 19,1 | 22,3 | 23,7 | 23,0 | 18,8 | 12,9 | 5,7 | 0,9 | 11 |
Середня температура, °C | −4,3 | −2,8 | 1,4 | 8,3 | 13,7 | 17,0 | 18,4 | 17,6 | 13,7 | 8,4 | 2,8 | −1,7 | 7 |
Середній мінімум, °C | −7,2 | −5,7 | −2,2 | 3,5 | 8,4 | 11,8 | 13,1 | 12,3 | 8,6 | 3,9 | 0,0 | −4,2 | 3 |
Норма опадів, мм | 32 | 31 | 32 | 49 | 76 | 90 | 95 | 70 | 56 | 38 | 36 | 39 | 644 |
Джерело: climate-data.org |
Історія
Перша писемна згадка — 1475 року.
1626 року внаслідок нападу татар село було зруйноване на 84%[3].
Діяли «Просвіта», «Січ», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива. У 1932—1939 роках функціонувала жіноча господарська школа.
У квітні 1947 в криївці загинули 5 вояків УПА.
У липні 2004 внаслідок зливи та буревію пошкоджено близько 200 будівель.
Після ліквідації Бережанського району 19 липня 2020 року село увійшло до Тернопільського району[4].
Населення
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[5]:
Мова | Число ос. | Відсоток |
---|---|---|
українська | 99,85 | |
вірменська | 0,07 | |
молдовська | 0,07 |
Релігія
- Церква св. Івана Богослова (1908, мурована),
- Церква святого Юрія (1993, мур.),
- Костел (1929),
- «фіґури» Матері Божої (2001) та святих Петра і Павла (2004, автор В. Павук).
Пам'ятки
Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1980, скульп. В. Бережков і В. Трачук), УСС (1994; на г. Лисоня), встановлено пам'ятні хрести на честь скасування панщини (2-га пол. 19 ст.) та проголошення незалежності України (1991), насипано могилу, де поруч із УСС поховані односельці — жертви сталінського режиму (відновлено 1990), символічну могилу на місці загибелі вояків УПА (1990); відтворено контури криївки, насипано символічну могилу (1992) та споруджено капличку (1995) на місці загибелі вояків УПА.
Соціальна сфера
Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, дошкільний заклад, торговельні заклади.
Відомі люди
Народилися
- релігійний діяч єпископ Михайло Куземський.
- діячка ОУН Галина Дидик,
- літератор Омелян Чорноус.
Примітки
- Органи місцевого самоврядування в області станом на 2 квітня 2009р.
- Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з травня 2019]
- Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. — S. 22-29, 45, 183. (пол.)
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
Джерела
- Дудар О., Чорноус О., Швидків Н. Шибалин // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 636. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Szybalin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 92. (пол.). — S. 92. (пол.)
Бібліографія
- Шот М. Зв'язкова генерала Чупринки // Урядовий кур'єр. — 2001. — 20 червня.
- Шот М. Велика жертва любові й самопосвяти // Урядовий кур'єр. — 2002. — 15 червня.
- Шот М. Лежить село в долині вільгій // Урядовий кур'єр. — 2002. — 30 листопада.
- Шот М. Тихий смуток душі // Микола Шот. — Тернопіль: Воля, 2003. — С. 26-31, 111-113.
- Шот М. Говорить історія у шкільних музеях // Урядовий кур'єр. — 2007. — 20 квітня.
- Шот М. Зв'язкові української борнї // Урядовий кур'єр. — 2007. — 11 жовтня.
- Шот М. На пагорбі долі // Микола Шот. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2013. — С. 126-128, 331-335.
Посилання
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Микола Шот. Зродились ми великої години на YouTube // ТТБ, 1994. | |
Микола Шот. Голгофа лицарів свободи на YouTube // ТТБ, 1995. | |
Микола Шот. Вам дзвони не грали на YouTube // ТТБ, 1997. |