Шиподзьоб жовтогузий

Шиподзьоб жовтогузий[3] (Acanthiza chrysorrhoa) — вид горобцеподібних птахів родини шиподзьобових (Acanthizidae).[4][5] Ендемік Австралії.

?
Шиподзьоб жовтогузий

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Надродина: Meliphagoidea
Родина: Шиподзьобові (Acanthizidae)
Підродина: Шиподзьобні (Acanthizinae)
Рід: Шиподзьоб (Acanthiza)
Вид: Шиподзьоб жовтогузий
Біноміальна назва
Acanthiza chrysorrhoa
(Quoy & Gaimard, 1830)[2]

Ареал поширення виду
Підвиди
  • A. c. normantoni (Mathews, 1913)
  • A. c. leighi Ogilvie-Grant, 1909
  • A. c. leachi Mathews, 1912
  • A. c. chrysorrhoa (Quoy & Gaimard, 1832)
Синоніми
Saxicola chrysorrhoa Quoy & Gaimard, 1830
Посилання
Вікісховище: Acanthiza chrysorrhoa
Віківиди: Acanthiza chrysorrhoa
ITIS: 558373
МСОП: 22704647
NCBI: 108821

Опис

Жовтогузий шиподзьоб є найбільшим птахом роду Шиподзьоб. Довжина птаха становить 9,5-12 см, вага 9 г. Він має короткий хвіст і довгий тонкий дзьоб. Голова і шия птаха сірі, лоб чорний з білими плямками, над очима білі "брови", горло біле. Живіт білий, крила сірі, хвіст чорний, гузка жовта. Очі карі, лапи чорні. Забарвлення підвидів дещо різниться. Жовтогузі шиподзьоби можуть жити до 9 років.[6][7]

Жовтогузому шиподзьобу притаманний музикальний, ніжній спів. Він також здатен імітувати звуки інших птахів, наприклад маскової манорини.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:[8]

  • A. c. normantoni (Mathews, 1913) (Центральна Австралія, внутрішні райони Північно-Східної Австралії);
  • A. c. leighi Ogilvie-Grant, 1909 (Північно-Східна Австралія);
  • A. c. leachi Mathews, 1912 (північ і схід Тасманії);
  • A. c. chrysorrhoa (Quoy & Gaimard, 1832) (Південно-Західна і Південна Австралії).

Поширення і екологія

Жовтогузі шиподзьоби є ендеміками Австралії. Цей вид поширений на заході, півдні і сході континенту, а також в Тасманії. Відсутній на північному узбережжі Західної Австралії, в деяких районах Центральної Австралії, на півночі Квінсленду, а також на півночі і в центрі Північної Території. Жовтогузі шиподзьоби мешкають в різноманітних природних середовищах: в лісах, чагарниках, на полях, поблизу водойм, в парках і садах, в прибережних заростях.

Раціон

Жовтогузі шиподзьоби здебільшого комахоїдні, але можуть доповнювати раціон насінням. Вони зазвичай шукають здобич на землі, іноді серед заростів. Утворюють невеликі зграйки від 3 до 12 птахів. в зграї можуть входити птахи інших видів: малі пустковики, короткодзьобі ріроріро та інші.

Розмноження

Гніздування відбувається в липні0грудні. За рік може вилупитися до трьох виводків. Птахи цього виду утворюють пари, але часто в гніздуванні і піклуванні над пташенятами парі допомагають інші птахи. Гніздо куполоподібної форми, розміщується серед чагарників або густого листя. На вершині гніда знаходиться фальшиве "гніздечко"- заглибина чашоподібної форми, до справжнього гнізда веде прихований вхід.[9] В кладці 3-4 яйця розміром 18×13 мм. Яйця білого кольору, поцятковані коричневими плямками. Інкубаційний період триває 16-18 днів, пташенята покидають гніздо на 19 день.

Рудогузі шиподзьоби є жертвою гніздового паразитизму з боку смугастощоких дідриків і віялохвостих кукавок.

Примітки
  1. BirdLife International (2012). Acanthiza chrysorrhoa. Процитовано 26 листопада 2013.
  2. Quoy, J.R.C. & Gaimard, J.P.: Voyage de découvertes de l'Astrolabe exécuté par ordre du Roi, pendant les anneés 1826-1827-1828-1829, sous le commandement de M.J. Dumont-d'Urville. T. 1: Zoologie. Paris: J. Tastu, 1830, s. 198. '
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Pizzey, Graham; Doyle, Roy (1980) A Field Guide to the Birds of Australia. Collins Publishers, Sydney. ISBN 073222436-5
  5. Marki, Petter Z.; Jønsson, Knud A.; Irestedt, Martin; Nguyen, Jacqueline M.T.; Rahbek, Carsten; Fjeldså, Jon (2017). Supermatrix phylogeny and biogeography of the Australasian Meliphagides radiation (Aves: Passeriformes). Molecular Phylogenetics and Evolution 107: 516–29. PMID 28017855. doi:10.1016/j.ympev.2016.12.021.
  6. del Hoyo, J.; Elliot, A. & Christie D. (editors). (2007). Handbook of the Birds of the World, Volume 12: Picathartes to Tits and Chickadees. Lynx Edicions. P. 608, ISBN 978-84-96553-42-2
  7. Acanthiza chrysorrhoa. Threatened Species Profile. Department for Environment and Heritage. 11 stycznia 2012. Процитовано 20 września 2015.
  8. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 січня 2019.
  9. Beruldsen, G (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 302. ISBN 0-646-42798-9.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.