Ширван (Азербайджан)

Ширван
	Герб
Країна	Азербайджан
Адмінодиниця	Азербайджан
Голова	Мардан Джамалов
Попередні назви	до 1954 — Зубовка ; до 2008 — Алі-Байрамли
Місто з	1954
Площа	30 кв. км км²
Висота центру	12 ± 1 м
Офіційна мова	азербайджанська
Населення	75 453[1] (2008)
Національний склад	азербайджанці, ; татари, ; турки-месхетинці ; росіяни
Конфесійний склад	мусульмани-шиїти і сунніти
Часовий пояс	UTC+4, влітку UTC+5
Поштовий індекс	AZ1000
Автомобільний код	18
GeoNames	148565
OSM	↑364110 ·R (Азербайджан)
Офіційний сайт	shirvan-ih.gov.az
	Ширван Ширван (Азербайджан)

Ширван (азерб. Şirvan) — місто (з 1954) в Азербайджані на Ширванській рівнині, пристань на річці Кура. До 2008 року називалося Алі-Байрамли[2] на честь революціонера Байрамова Алі Байрам огли Населення 68,7 тис. осіб (2002). Більшість складають азербайджанці (97,9 %), в місті живуть також татари, турки-месхетинці, росіяни та ін. (2,1 %).

Релігійний склад: в основному мусульмани-шиїти і мусульмани-сунніти. Мови: найбільш розповсюдженою мовою є азербайджанська. Азербайджанською говорять не тільки азербайджанці, але й більшість месхетинців, татар та ін. Освіта: існують найсучасніші школи, учні вчаться азербайджанською мовою (азербайджанські сектори, приблизно 98 %), незначна частина — російською.

Дорожній знак при в'їзді в місто Ширван

Залізничний вузол. Підприємства машинобудівної, легкої, харчової промисловості; ГРЕС. Картинна галерея. В околицях Ширвана — видобуток нафти. Місто є нафтовим центром Ширванського регіону, який в свій час давав значну частину видобутого на суші республіки рідкого палива.

Нафтогазовидобування і паливно-енергетичний комплекс в цілому були і залишаються основою економіки міста. Як раніше, так і сьогодні близько 90 % валової продукції в місті приходиться на частку цієї галузі. Ширван своїм створенням, облаштуванням, розвитком до рівня сучасного індустріального міста зобов'язаний нафтовидобуванню. В тому, що місто займає одне з перших місць в країні за своїм інтелектуальним потенціалом, високому культурному урівню, стабільності, велика роль належить нафтовій промисловості і енергетиці.

У ранньому середньовіччі в історичній області Ширван, нафта добувалася у великій кількості, особливо на Апшеронському півострові. Про це свідчать перські джерела III–IV ст., які зазначають експорт ширванської нафти до Персії (як лікувальний засіб і світильне пальне), звідки вона розповсюджувалася в інші країни Сходу.

Відомі уродженці

Барієв Енвер Різаєвич — міністр з надзвичайних ситуацій Республіки Білорусь (з 2005).[3]
Габібов Рафаель Гаджи Шарафат огли — Національний герой Азербайджану.
Гулієв Нофал Захід огли — Національний герой Азербайджану.
Кулешов Анатолій Нілович — міністр внутрішніх справ Республіки Білорусь (2009)[4][5].
Шукюров Ширін Агабала огли — стрілець, Герой Радянського Союзу.

Виноски

Население
Изменились названия двух городов Азербайджана
Министр по чрезвычайным ситуациям Республики Беларусь Бариев Энвер Ризаевич / БелТА. Архів оригіналу за 26 червня 2009. Процитовано 21 серпня 2010.
Указ аб назначэнні А. Н. Куляшова міністрам унутраных спраў Беларусі // БелТА. 2009. 2 чэрвеня.^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Министром внутренних дел Беларуси назначен Анатолий Кулешов // Open.by. 2009. 2 июня. Архів оригіналу за 28 вересня 2011. Процитовано 21 серпня 2010.

Посилання

Алі-Байрамли (Ширван) в БСЕ^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
Ширван / Центр регіонального розвитку в Азербайджані.
ІСТОРІЯ ШИРВАНА І ДЕРБЕНДА(рос.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Население

[2] Изменились названия двух городов Азербайджана

[3] Министр по чрезвычайным ситуациям Республики Беларусь Бариев Энвер Ризаевич / БелТА. Архів оригіналу за 26 червня 2009. Процитовано 21 серпня 2010.

[4] Указ аб назначэнні А. Н. Куляшова міністрам унутраных спраў Беларусі // БелТА. 2009. 2 чэрвеня.^{[недоступне посилання з травня 2019]}

[5] Министром внутренних дел Беларуси назначен Анатолий Кулешов // Open.by. 2009. 2 июня. Архів оригіналу за 28 вересня 2011. Процитовано 21 серпня 2010.