Шліх
Шліх (нім. Schlich) — концентрат важких мінералів, які залишаються після промивки у воді природних пухких відкладень або спеціально роздроблених для шліхування гірських порід.
Загальний опис
До складу шліха входять зерна мінералів з щільністю більше 3000 кг/м³, стійких до фізичного і хімічного вивітрювання. Отримання шліху знаходиться в основі одного з найдавніших методів пошуків і розвідки корінних і розсипних корисних копалин (шліховий метод): алмазів, золота, платини, олова, вольфраму, ртуті, титану, цирконію, танталу і ніобію, деяких абразивів (корунду, гранатів), флюориту, бариту та іншого.
Отримання Ш. лежить в основі одного з найдревніших мінералогічних методів пошуків (шліхового методу) корінних і розсипних родовищ алмазів, золота, платини, олова, вольфраму, ртуті, титану, цирконію, танталу і ніобію, ювелірної сировини, абразивних мінералів (корунду, гранатів), флюориту, бариту тощо. Шліховий метод включає такі операції: відбір проб, їх обробку, аналіз Ш., графічне оформлення результатів. Шліхові проби (об'єм в сер. 0,02 м3) промиваються в лотках, ковшах, на вашгердах за допомогою ґвинтових сепараторів або на концентраційних столах. Аналіз Ш. (визначення і опис мінералів у фракціях) проводиться за допомогою бінокулярного мікроскопа. Окремі фракції піддають кількісному, спектральному і ін. видам аналізу. Графічне оформлення результатів шліхових пошуків полягає у складанні шліхових карт. За аномальними концентраціями виділяються перспективні площі для пошуків корінних або розсипних родовищ.
Посилання
- Шліх // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 216. — ISBN 978-966-7407-83-4.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.