Шоп-туризм

Туристи відправляються в шоп-тури в прагненні заощадити. Купуючи речі в країні-виробнику, вони не оплачують накрутку, яка неминуче з'являється за рахунок транспортування, митних зборів, місцевої накрутки при перепродажі. Вигода шопінгу за кордоном також в тому, що до України мода доходить із запізненням на рік-два, тому, купивши річ за невисокою ціною за кордоном, через деякий час можна опинитися на піку моди в Україні.

У вартість товарів, що придбані шоп-туристами за кордоном, входить ПДВ — податок на додану вартість. Іноземні туристи, мають право отримати повернення частини ПДВ, за умови вивозу товару з країни. Майже в будь-якій країні світу шоп-турист може оформити Tax Free, тобто повернути з ціни товарів ПДВ, що зробить покупки ще вигіднішими. Практично в усіх великих торгових центрах світу є відділи, що оформляють Tax Free, тобто повернення ПДВ іноземним покупцям. Деякі фірми надають послуги з відшкодування податку на придбані і вивезені з країни в особистому багажі товари вже при поверненні шоп-туристу додому.[2]

Багато туристичних операторів формують окрему категорію турів, призначених для любителів шопінгу. Такий варіант відпочинку підходить для тих, хто бажає відвідати закордоні бутики та багатоповерхові торгові центри, поповнити свої колекції одягу і взуття ексклюзивними новинками і оновити свій гардероб товарами найвідоміших брендів індустрії моди. За наявності великої кількості шоперів турфірми відправляють їх чартерними рейсами, що здешевлює вартість туру.

Dolce&Gabbana бутик на Via della Spiga в Мілані

Найвигіднішими покупками вважаються ті, що зроблені в магазинах duty-free, розташованих на території країн Близького і Далекого Сходу. Особливо популярний дубайський магазин, куди з усього світу з'їжджаються туристи за покупоками. Вони скуповують товари у великих кількостях так, що іноді буває важко купити безмитний товар перед денними рейсами. Пасажирам нічних рейсів хвилюватися нема за що — в аеропорту Дубаї duty-free працює цілодобово, і перед вильотом можна спокійно займатися шопінгом. Асортимент і якість товарів, що продаються в магазині, не викликає сумнівів.

Європейські duty-free вважаються досить дорогими. Серед них найбільший і найавторитетніший знаходиться у аеропорті Хітроу. З року в рік лондонський duty-free, незважаючи на відносну дорожнечу, очолює незалежні рейтинги, складені за критерієм обсягів продажів. Найбільш незвичайний duty-free — у Єгипті. У цій мусульманській країні торгівля алкоголем заборонена, але для іноземних туристів зробили виняток, правда, якщо громадянин, що перетинає кордон, купив щось спиртне, то в його паспорті робиться спеціальна відмітка, і «збігати ще» ніяк не вийде.

У країнах Європи є цілі «торгові села» (англ. outlet villages). Їх кількість близько 10. Тут продається різноманітний якісний товар, від шпильок до шикарних суконь. Примітно те, що ціни в торгових селах нижче в порівнянні з магазинними іноді до 70 %. «Торгові села» дуже популярні як і у самих європейців, так і у приїжджих через якість товарів, широкий асортимент і значні знижки.

В Парижі шоп-туристи намагаються потрапити в знаменитий «Galeries Lafayette» — магазин, де можна знайти всі відомі світові бренди одягу. Будинок заслуговує уваги своєю архітектурою а також наявністю жіночого чоловічого «корпусів». Знаходиться від Опери на північ, якщо перейти через Bd Haussmann. Праворуч також відомий магазин — Printemps, а напроти останнього — C&A.

На вулиці Les Halles знаходиться новий торговий центр Forum des Halles, він вміщає більше ніж 180 магазинів, який з'єднуються між собою лабіринтом з ескалаторів.

La Samaritaine — п'ятиповерховий комплекс з численними відділами одягу, білизни, парфумерії, з верхньої тераси магазину відкривається приголомшливий вид на три Тріумфальні арки: біля Лувру, на Єлисейських Полях і в районі Дефанс. Адреса: rue de Rivoli, metro Pont-Neuf.

Магазин «Bon Marche», відкритий в 1852 році, — найперший універмаг в країні. Величезний товарообіг дозволив господареві встановлювати низькі ціни, тому магазин і назвали «Bon Marche» — «дешевка». Архітектором успішного проекту був сам Гюстав Ейфель. Адреса: 22, rue de Sevres, metro Sevres-Babylone.

Покупці з товстим гаманцем задовольняються магазинами, розташованими на avenue Montaigne.

Шоп-турист на Великому Базарі в Стамбулі (Grand Bazaar, Istanbul)

Вважається, що Стамбул — одна з найбільш дешевих столиць країн Середземномор'я. Традиційними покупками вважаються турецькі килими, вироби з шкіри сучасного або старовинного покрою, золоті та срібні прикраси, кераміка і фаянс, начиння з міді та цинку, лукум і солодощі. Як правило, якісні товари коштують зовсім недорого, крім того, з продавцями можна торгуватися — вони готові зменшити ціну.

Великий Базар (тур. Kapalı Çarşısı) намагаються відвідати шоп-туристи з усього світу. Це багатовікова легенда — тут торгують з покоління в покоління ще з IV ст. В наш час^[коли?] легендарний Великий Базар перетворився по суті в Сувенірний. Тут продають те, що зазвичай туристи везуть з Туреччини: хустки для танцю живота, одяг, килими, золото, прикраси, посуд, кальяни, яблучний чай і т. д. Особливо багато шкіряних виробів. Тут можна знайти практично всі самі останні моделі сумок-підробок а-ля Prada, Louis Vuitton або Hermès.

Мілан — це перш за все світова столиця індустрії моди. Саме тут представлені буквально будь-які бренди та імена, затребувані у світі моди. Авторський одяг, взуття, аксесуари, меблі, тканини, предмети розкоші.

Широкий вибір різноманітних недорогих товарів привертає шоп-туристів в Об'єднані Арабські Емірати. Спочатку їх цікавило тільки відвідування речових ринків, але поступово модель поведінки «човників» мінялася, і шоп-туризм в ОАЕ став набувати цивілізованих форм; шоп-туристи все частіше розміщуються з комфортом і зручностями в чотирьох-п'ятизіркових готелях і поєднують покупки з відпочинком. Після інтенсивної праці шоп-туристи прагнуть розслабитися і прямують на узбережжя.

Диверсифікація цільових установок відбилася на тривалості шоп-турів до ОАЕ. «Човників» більше не влаштовує коротке перебування в країні, розраховане тільки на купівлю товарів. Щоб викроїти вільний час для відпочинку, вони подовжують поїздку з чотирьох до семи днів. Одночасно росте вартість турів від попиту на більш якісні і різноманітні послуги. Відзначаються й інші зрушення в розвитку шоп-туризму — збільшення частоти поїздок до двох-трьох виїздів на місяць і формування постійного контингенту клієнтів, що становить переважну частину туристського потоку в ОАЕ.

Внутрішній шоп-туризм був надзвичайно розповсюджений в СРСР, що було пов'язано із тотальним дефіцитом наїдків і товарів широкого вжитку та із нерівномірністю їх постачання. Раніше дефіцитом уважали все, чого не було в продажу. В основному це були деякі продукти харчування, крупи, консерви, екзотичні фрукти. Багато було дефіцитних промислових товарів. У продажу не було хороших ковбас, м'яса, курей, майонезу, зеленого горошку, зеленого чаю, кави, ікри. Дефіцитними були споживчі товари імпортного виробництва. У той час бракувало хороших імпортних меблів, запчастин до автомобілів. Важко було купити хорошу книгу, деякі із видів будівельних матеріалів. Найкраще ними були забезпечені столиці республік СРСР та крупні промислові центри.

Керівництво СРСР намагалося перетворити Москву на зразкове місто. Москву відвідували іноземні делегації, які повинні були бачити «переваги» радянського устрою. Тому асортимент споживчих товарів у Москві завжди був відносно широкий. Існування явища дефіциту породжувало у суспільстві різноманітні шляхи його подолання. Один із них — поїздки до Москви по закупи. На відміну від мешканців центральних областей Росії, які відвідували столицю майже щовихідних, купуючи переважно продукти харчування, українці їздили туди рідше і більше купували промтовари, а продукти харчування купували вибірково, в основному парфуми, сухі ковбаси, фасовану птицю, шоколадні цукерки, бублики, лимони, апельсини, одяг, взуття, каву, навіть туалетний папір[4]

Частиною шоп-туризму радянських часів були закупи у великих приморських містах, де активний продаж імпортних речей вели моряки. Особливо багато імпортних речей українці купували у Одесі безпосередньо у моряків, які часто бували за кордоном. Найчастіше це були джинси, кросовки, футболки, електроніка[4]. Але якщо міліція помічала, що шоп-туристи купують речі в моряків, — їм були гарантовані неприємності: на них складали протокол про правопорушення, повідомляли на місце праці, могли навіть відкрити карне провадження.

Торгівля у портових містах не могли задовольнити потреби більшості українців. Їхати до них було далеко, а торгуватися з моряками, небезпечно. Для мешканців великих міст існував більш оптимальний варіант шоп-туризму: поїздка найближчими селами[4]. Речі, дефіцитні у містах, можна було без знайомств, переплат та черг спокійно придбати у сільських крамницях. Мешканцям міст було приємно після міської сутолоки опинитися в спокійній, тихій обстановці. У сільмагах можна було купити речі, на які у містах був величезний попит: імпортний одяг, гозптовари. Дефіцитними у селах були сіль, цукор, молотий перець, окремі види круп тощо, по які вони вирушали у шоп-тури до великих міст.

На даний час внутрішній шоп-туризм за масштабами набагато перевершує міжнародний. Окремі групи товарів стало вигідніше купувати в Україні на великих гуртових ринках, ніж вирушати за ними в інші країни. Це пов'язано з тим, що великі гуртові компанії, завозячі товар в Україну, несуть набагато менші витрати на одиницю товару, ніж човник.

Багато туристичних фірм пропонують «маршрути одного дня» для поїздок на гуртові речові ринки. Також такі поїздки на багатьох підприємствах організовують за пільговими умовами профспілки для своїх працівників. Найбільшою популярністю в шоп-туристів України користуються один з найбільших в Європі Хмельницький гуртовий ринок, «7-й кілометр» в Одесі, ринок «Барабашово» в Харкові. Туди їдуть скуповувати речі для перепродажу та для власного використання. Також існує найбільший у Європі ринок худоби у Жашкові та знаменитий продуктовий ринок у Жмеринці (один з найдешевших в Україні).

Також два останні десятиріччя в Україні популярний внутрішній автомобільний шоп-туризм з виїздом для купівлі авто, що були у використанні, на спеціалізовані автомобільні ринки.