Шпанько Тимофій Панкратович
Тимофій Панкратович Шпанько (20 лютого 1910, село Одинківка, тепер у складі міста Дніпра Дніпропетровської області — 14 квітня 1985, місто Київ) — український радянський діяч, керуючий вугільних трестів, міністр місцевої паливної промисловості Української РСР. Герой Соціалістичної Праці (28.08.1948). Депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання.
| Тимофій Панкратович Шпанько | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Народився |
20 лютого 1910 село Одинківка, тепер у складі міста Дніпра Дніпропетровської області | ||||||
| Помер |
14 квітня 1985 (75 років) місто Київ | ||||||
| Громадянство |
 СРСР | ||||||
| Національність | українець | ||||||
| Діяльність | державний діяч | ||||||
| Партія | КПРС | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
Життєпис
Народився в родині робітника. До 1925 року навчався у середній школі.
Трудову діяльність розпочав у п'ятнадцятирічному віці слюсарем заводу «Комінтерн» міста Синельникове на Дніпропетровщині. Навчався на робітничому факультеті, який закінчив у 1931 році.
У 1937 році закінчив Дніпропетровський гірничий інститут імені Артема.
У 1937—1940 — інженер-диспетчер в апараті «Головвугілля» Наркомату вугільної промисловості СРСР, начальник виробничо-розпорядчого відділу «Головвугілля» у місті Москві.
У 1940—1941 — керуючий антрацитного тресту «Фрунзевугілля» міста Ровеньки Ворошиловградської області.
З 1941 року — керуючий вугільного тресту «Киргизвугілля» міста Ош Киргизької РСР; заступник начальника вугільного комбінату «Карагандавугілля» Казахської РСР; уповноважений Наркомату вугілля СРСР в Середній Азії. Після повернення на Донбас працював керуючим тресту «Серговугілля» міста Серго (Кадіївки) Ворошиловградської області.
У 1945—1949 — керуючий вугільного тресту «Свердловвугілля» комбінату «Донбасантрацит» міста Свердловська Ворошиловградської області.
10 січня 1949 — березень 1953 року — міністр місцевої паливної промисловості Української РСР.
У червні 1958—1963 — голова Державного комітету Ради Міністрів Української РСР по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості й гірничому нагляду.
З 1963 року — начальник відділу паливної промисловості Державної планової комісії Української РСР. Працював головним радником з будівництва і експлуатації вугільних шахт Ірану. Після повернення до Києва працював головним редактором журналу «Уголь Украины».
Потім — на пенсії в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Нагороди
- Герой Соціалістичної Праці (28.08.1948)
- орден Леніна (28.08.1948)
- три ордени Трудового Червоного Прапора
- орден Знак Пошани
- медалі
- почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР