Штикан Лідія Петрівна

Штикан Лідія Петрівна
рос. Лидия Петровна Штыка́н
Народилася	26 червня 1922; Петроград, Російська СФРР
Померла	11 червня 1982 (59 років); Перм, РРФСР, СРСР
Поховання	Комаровське селищне кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	акторка театру, кіноакторка
Alma mater	Ленінградський театральний інститут імені О. М. Островськогоd (1948)
Заклад	Александринський театр і ВДТ імені Товстоногова
Учасник	німецько-радянська війна
Військове звання	Червоноармієць
У шлюбі з	Боярський Микола Олександрович
Нагороди	;
IMDb	ID 0795498

|labelstyle=

Лідія Петрівна Штикан (нар. 26 червня 1922, Петроград, Російська РФСР — пом. 11 червня 1982, Перм, Російська РФСР, СРСР) — радянська актриса театру і кіно; народна артистка РРФСР (1967). Одна з найяскравіших артисток театрального Ленінграда 1950-1970-х років.

Біографія

Народилася 26 червня 1922 року в Петрограді. У роки намецько-радянської війни була медсестрою на фронті.

Закінчила Ленінградський театральний інститут імені О. М. Островського в 1948 році, куди була зарахована ще до війни, в 1940 році. Педагогами Лідії Штикало були Микола Серебряков та Василь Меркур'єв. Акторську діяльність розпочала ще студенткою театрального інституту на сцені БДТ імені М. Горького. Все життя перебувала в трупі ЛАТД імені А. С. Пушкіна.

Актриса складного драматичного темпераменту і тонкої сценічної форми, Штикало чудово володіла нюансами настроїв, любила загострювати сценічні лінії образів. Однією з удач стало виконання ролі Бланш у виставі Леоніда Вів'єна та Антоніна Даусона «Гравець» у 1956 році. Грала в спектаклях Рафаїла Сусловича «Дванадцята годину» (1959), Леоніда Вів'єна та Володимира Еренберга «Друзі і роки» (1961).

Померла 11 червня 1982 року на 60-му році життя під час гастролей театру в Пермі. Похована в селищі Комарово.

Нагороди

народна артистка РРФСР (1967)
заслужена артистка РРФСР (1958)
медаль «За оборону Ленінграда» (03.07.1943), серія та № уд. О 29351[1]
медаль «В пам'ять 250-річчя Ленінграда» (1957)

Творчість

Ленінградський академічний театр драми ім. О. С. Пушкіна

1948 — «Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера — Луїза Міллер
1948 — «Школа злословия» Річарда Шерідана — леді Тізл
1949 — «Борис Годунов» Олександра Пушкіна — Марина Мнішек
1951 — «Дванадцята ніч» Вільяма Шекспіра — Олівія
1952 — «Пігмаліон» Б. Шоу — Еліза Дулітл
1954 — «Годы странствий» А. Н. Арбузова — Люся Ведерникова
1956 — «Игрок» Ф. М. Достоевского — Бланш Дюбуа
1959 — «Смерть коммивояжёра» А. Миллера — мисс Форсайт
1960 — «Изюминка на солнце» Л. Хэнсберри — Бенита Янгер
1961 — «Потерянный сын» А. Н. Арбузова — Черёмушкина Анна Трофимовна
1961 — «Друзья и годы» Л. Г. Зорина — Надежда
1963 — «Перед заходом солнца» Г. Гауптмана — Беттина
1965 — «Скандальна подія в Брікміллі» Дж. Б. Пристли — Делия Мун
1968 — «Жизнь Сент-Экзюпери» Л. А. Малюгина — графиня Шаховская
1970 — «Мария» А. Д. Салынского — Елена Федотовна
1974 — «Похождения Чичикова, или Мёртвые души» по Н. В. Гоголю — Коробочка
1976 — «Діти сонця» М. Горького — Антоновна
1978 — «Аэропорт» А. Хейли — Ада Квонсетт
1978 — «Иванов» А. П. Чехова — Авдотья Назаровна
1978 — «Плоды просвещения» Л. Н. Толстого. Режиссёр В. Голиков — Толстая барыня

Фільмографія

Жила-була дівчинка (1944) — Тоня Ватрушкіна, листоноша
Мусоргський (1950) — Олександра Пургольд
Ми з вами десь зустрічалися (1954) — телеграфістка на пошті
Дорога моя людина (1958) — Люба, сестра Віри, лікарка
У місті С. (1967) — Віра Йосипівна Туркіна
Подія, якого ніхто не помітив (1967) — Ніна Сергіївна, касирка
Зелена карета (1967) — Олександра Єгорівна Асенкова, мати Вари, російська актриса
Скажені гроші (1968), телеспектакль — Чебоксарова Надія Антонівна
Мама вийшла заміж (1969) — продавчиня в кафе
Холодно — гаряче (1971) — Єлизавета Олексіївна, мати Віри
Царевич Проша (1974) — придворна дама
Крок назустріч (1975) — працівниця універсаму (новела «Всього за 30 копійок»)

Родина

Чоловік (з 1945 року) — Микола Олександрович Боярський (10.12.1922-07.10.1988), актор театру і кіно; народний артист РРФСР (1977), учасник німецько-радянської війни .
- Син — Олег Штикало (нар. 18.11.1945).
- Дочка — Катерина Боярська, театрознавець, літератор, автор книги «Театральна династія Боярських».
  - Племінник — Олександр Боярський (10.07.1938-08.09.1980), актор театру і кіно. Дружина — Ольга Разумовська, актриса театру і кіно.
    - Внучата племінниця — Ельга Боярська (рід. 1977).
  - Племінник — Михайло Боярський (нар. 26.12.1949), актор, співак, музикант; народний артист РРФСР (1990). Дружина (з 1977 року) — Лариса Регінальдовна Луппіан (нар. 26.01.1953), актриса театру і кіно; народна артистка Росії (1999).
    - Внучатий племінник — Сергій Боярський (нар. 24.01.1980), актор театру і кіно, депутат Державної Думи від партії «Єдина Росія», музикант, бізнесмен. Дружина (з 1998 року) — Катерина Сергіївна Боярська (нар. 28.11.1978).
      - Правнучка — Катерина Боярська (нар. 28.11.1998).
      - Правнучка — Олександра Боярська (нар. 27.05.2008).
    - Внучата племінниця — Єлизавета Боярська (рід. 20.12.1985), актриса, заслужена артистка Росії (2018). Чоловік (з 2010 року) — Максим Матвєєв (нар. 28.07.1982), актор, заслужений артист РФ (2018).
      - Правнук — Андрій Боярський (нар. 07.04.2012).

Примітки

Штыкан Лидия Петровна, I. Приказ (указ) о награждении и сопроводительные документы к нему (рос.). ОБД «Подвиг народа», Деп. развития инф. технологий Минобороны России, версия от 17:33, 23.12.2015. Процитовано 6 березня 2017.

Література

Боярская Е. Н. Театральная династия Боярских. — СПб. : Олма медиа групп, 2007. — 320 с. — ISBN 537300409X.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Штыкан Лидия Петровна, I. Приказ (указ) о награждении и сопроводительные документы к нему (рос.). ОБД «Подвиг народа», Деп. развития инф. технологий Минобороны России, версия от 17:33, 23.12.2015. Процитовано 6 березня 2017.