Штучна вощина

Штучна вощина — тонка воскова пластина, із видавленими шестикутниками, які будуть основою бджолиних стільників. Використовується у бджільництві. Після навощування, рамки додають у вулик, і бджолам значно легше тоді відбудовувати стільники.[1] Винайдення штучної вощини вважається одним із найважливішим винаходом в сучасному бджільництві.

Штучна вощина, закріплена в рамці.
Лист армованої вощини на картонній упаковці.

Стільники, побудовані на вощині мають ряд переваг у порівнянні із природними стільниками:

  • Бджоли відбудовують стільники значно швидше, і оскільки значно менше енергії вони приділяють будівництву, вони переключаються на виготовлення і добування меду.
  • Зменшується кількість трутневих комірок, таким чином у вулику вирощуватиметься менше трутнів.
  • Комірки мають товстішу основу із штучної вощини, яка до того ж кріпиться до рамки за допомогою дроту, тому стільники менше пошкоджуються при відкачуванні меду, та при підвищених температурах.

Історія
Прес для виготовлення вощини. Ілюстрація з енциклопедії Британіки (1911 рік).

Вперше штучну вощину винайшов німець Йоганнес Меринг у 1857-му році, незадовго після того, як Лангстрот сконструював свій вулик (1851).

Спочатку штучну вощину виготовляли на воскопресі. Перші прес-форми виготовлялися із деревини, потім їх могли виготовляти із будівельних сумішей, цементу і врешті з металу, який використовують і понині. Пасічник Самуель Вагнер винайшов ролики для виготовництва вощини, але ніколи не користувався ними; в 1875 році перші придатні для використання вальці розробили Амос Рут та точний механік Альва Вашбурн. У 1895 році винахідник із Детройта  Едвард Від винайшов вальці, які можуть робити вощину у вигляді рулону.

Використання
Штучна вощина на ранній стадії відбудовування стільників.

Рамка має бути виготовленою так, щоб в неї можна було закріпити лист штучної вощини. Лист прикріплюють до натягненого дроту в рамці за допомогою нагрітої шпори, або електричним струмом. Також виготовляється армована штучна вощина із вбудованими дротами, її достатньо просто встановити у рамку.

Якщо планується виготовлення стільникового меду, в спеціальні рамки не натягують металевий дріт, а прикріпляють вощину безпосередньо до країв рамок. Для виробництва стільникового меду рекомендується використовувати спеціальні тонкі листи вощини.

В Україні ще за радянських часів були прийняті стандартні розміри рамок, для яких випускають стандартні листи штучної вощини. Для стандартних рамок Дадана (435×300 мм) виготовляють вощину із розмірами 410×270 мм, і для вкорочених рамок для багатокорпусних вуликів (435×230 мм) розміром 410×200 мм.

Трутнева вощина

Для вирощування трутнів випускається вощина із комірками більшого розміру. Їхній діаметр 7 мм.[2] Виготовляється для встановлення у високопродуктивні сім'ї, від яких потрібно отримати велику кількість племінних трутнів для запліднення маток із своєї пасіки, а також для покращення генофонду навколишніх пасік.

Примітки
  1. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 482.
  2. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 447.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.