Шупики

Шупики були засновані у XVI-XVII століттях та належали до Богуславського староства. Перші письмові згадки про Шупики датуються 1739 роком[2]. Про село йдеться у Леонтія Похилевича в «Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии» за 1864 рік: «О церкви Воскресения Христова в визите 1746 г. Богуславского деканата говорится, что она в 1739 г. построена на „погорельську“».

1739 року в Шупиках, що тоді належали до Богуславського староства Київського воєводства, закладена дерев'яна церква Воскресіння Христового, до якої пізніше була приписана парафія села Карандинці. Від 1797 року Шупики належали до Вільховецької волості Богуславського, а від 1846 року — до Канівського повіту Київської губернії[6].

На початку-середині XIX століття село з населенням 600 осіб належало графу Ксаверію Браницькому, який 1869 року продав Богуславський ключ Удільному відомству. На початку XX століття шупицькі землі орендував міщанин Д. І. Кубишкін.

1917 року під час селянського заворушення маєток Кубишкіна був спалений, а землі націоналізовано. Першими організаторами влади більшовиків у Шупиках був шахтар Василь Купченко та місцеві селяни Архип Байбарза та Митрофан Машкаренко.

У 1929 році в селі створено першу сільськогосподарську артіль імені Т. Г. Шевченка, організаторами якої були Никін Василенко, Павло Куйбіда та Микола Матвієнко.

У 1932 році шупицький колгосп та сільська рада занесені на «чорну дошку» за невиконання плану хлібозаготівлі. План був виконаний лише на 24%. Голодомор 1932-1933 років забрав життя 136 мешканців Шупиків. Не оминули село й сталінські репресії. Нині відомі лише прізвища двох репресованих осіб — С. Я. Поповченка (нар. 1853, уродженця міста Богуслава, мешканця Шупиків, священика, репресованого у 1930 році та М. Т. Заломської, реабілітованих у 1989 році.

Наприкінці 1930-х років шупицький колгосп мав 523 га орної землі, урожайність становила 16,7 центнерів з гектару зернових та 230 центнерів з гектару. Колгосп також спеціалізувався на вирощуванні коней, свиней, великої рогатої худоби, а також діяла невелика птахоферма. Агротехнік колгоспу І. І. Грищенко та конюх М. І. Виграненко брали участь у ВДНГ.

З початком німецько-радянської війни, близько ста односельців пішли на фронт. Оборонні бої з наступаючими німецькими військами в районі Туників та Шупиків вели 5-й кавалерійський корпус та 227-ма стрілецька дивізія 26-ї армії під командуванням полковника Макарчука (резерв Південно-Західного фронту).

27 липня 1941 року село було окуповане німецькими військами. Під час окупації було розстріляно колгоспника-активіста Я. П. Байбурзу. На примусові роботи до Німеччини вивезено 90 осіб. Було спалено 20 колгоспних будівель, 13 хат колгоспників. 3 лютого 1944 року Шупики були звільнені військами 496-го окремого кулеметно-артилерійського батальйону 159-го Дністровського ордена Червоного прапору та Богдана Хмельницького укріпрайону під командуванням С. Внувоза. На фронтах війни загинуло 57 місцевих мешканців, а також 12 радянських воїнів віддали своє життя при визволенні села.

У 1950 році господарства колгоспів «Перемога» (с. Туники), «Нове життя» (с. Карандинці) та імені Тараса Шевченка (с. Шупики) об’єдналися в один колгосп імені Т. Г. Шевченка. Він ще неодноразово змінював свою назву — ім. Шевченка, ім. Калініна, СВК «Колос», нині — ТзОВ СГП «Шупики».

В Шупиках встановлені:

• пам’ятник на Братській могилі воїнам Червоної армії, які загинули при визволенні села у 1944 році;
• пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим на фронтах німецько-радянської війни 1941—1945 роках;
• пам'ятний знак-хрест 136-ти місцевим мешканцям — жертвам Голодомору 1932—1933 років, що був встановлений у вересні 2003 року на місцевому цвинтарі.

• Онупрієнко Дмитро Платонович — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1943). Учасник радянсько-фінської та німецько-радянської воєн.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

• Шупики // Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Київська область / П. Т. Тронько. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 182.
• Шупики // Національна Книга пам′яті жертв Голодомору 1932–1933 pp. в Україні. Київська область / Упорядн. Гай А. І.; Гол. ред. кол. Ульянченко В. І.; Ред. кол.: Бутник В. Г., Гай А. І. (кер. ред.-вид. групи), Даниленко В. П., Єрема P. M. (заст. гол. ред. кол.), Захарченко П. П., Кондрук В. П., Романчишин В. Г., Український інститут національної пам'яті; Київська обласна державна адміністрація. — Біла Церква : Буква, 2008. — С. 181. — ISBN 978-966-7195-95-3.
• В. А. Цюренко, Г. А. Олеоленко. Село Шупики // Міста і села України. Київщина: історико-краєзнавчі нариси / В. Болгов (голова ради), В. Вакараш, В. Майбоженко (співголови ради); О. Онищенко (відповідальний секретар) та інші. — Київ : Український видавничий консорціум, 2011. — Т. 1. — С. 82. — 5000 прим. — ISBN 978-966-1641-21-0.

• Шупиківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів — дитячий садок»