Щавник (Новосондецький повіт)

Розташування

Село розміщене на берегах потоку Щавник — правої притоки Попраду, на схилах хребта Яворини. Знаходиться на території Попрадського ландшафтного парку.

Історія
Загальний вигляд села

Король Ягайло з королевою Ядвігою в 1391 р. грамотою надав краківському єпископові Іоаннові маєтком, включно з селом Щавник. На думку о. Юліяна Никоровича ці села т. зв. «мушинського ключа» існували з часів Галицько-Волинського князівства і підпали в 1340 р. під панування Польщі за короля Казимира Великого.

Село Щавник закріпачене в 1575 році, ймовірно за волоським правом. Це закріпачення русинського (українського) населення Лемківщини з використанням волоського права польські історики сміховинно трактують як «волоську колонізацію».

З листопада 1918 по січень 1920 село входило до складу Лемківської Республіки. В селі була москвофільська читальня імені Качковського.

До середини XX ст. в регіоні переважало лемківсько-українське населення. У 1939 році з 670 жителів села — 665 українців і 5 євреїв.[2] До 1945 р. в селі була греко-католицька церква парафії Злоцьке Мушинського деканату (до 1809 р. у Щавнику була самостійна парафія), метрики велися з 1784 р.[3]

Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та радянським військами. Ті, хто вижив, 1947 року під час Операції Вісла були ув'язнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі Польщі[4].

Пам'ятки

В селі збереглася церква святого Димитрія з 1841 року (ймовірно на місці давнішої церкви, яка існувала ще до 1624 року), після 1947 року перетворена на костел. У церкві знаходяться іконостас зламу XVIII—XIX ст. і два бічні вівтарі з 1729 р. З XVII ст. походить ікона Спаса Вседержителя. З того ж часу походить ікона святого Архангела Михаїла, перенесена з церкви до музею в Новому Сончі. На одній із церковних веж є дзвін з 1707 року.

Також у селі збереглися зрубні дерев'яні полемківські комори.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 453 112 313 28
Жінки 421 83 266 72
Разом 874 195 579 100

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Щавник (Новосондецький повіт)

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 54 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  3. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 90-91
  4. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.