Щербатова Марія Григорівна

Марія Григорівна народилася в родині колекціонера графа Григорія Сергійовича Строганова (1829—1910) і графині Марії Болеславівни Потоцької (1839—1882), дочки Болеслава Потоцького і Марії Салтикової. Була нащадком двох знаменитих аристократок: Наталі Голіциної і Софії Потоцької. Крім дочки у Строганових народився син Сергій (1861—1877), який рано помер.

У 1880 році княгиня Марія Григорівна Щербакова запросила Стефана Маковецького у Немирів для проведення робіт по розширенню і покращенню парку біля її палацу. Тут Маковецький працював 10 років.

У 1910 році після смерті батька Марія Григорівна успадкувала будинок на віа Грегоріана в Римі, що мав багаті зібрання мистецтва і книг. Докладних розпоряджень з приводу своєї колекції Григорій Сергійович не залишив, і княгиня Щербатова передала все залишене своїм дітям[1]. Ті в свою чергу передали ряд предметів в музеї.

княгиня подарила Императорскому Эрмитажу предметы сасанидского серебра, византийский реликварий и табернакль Беато Анжелико, а Национальной Галерее Рима — портрет Эразма Роттердамского кисти Квентина Метсиса[1]

У 1912 році в Ермітаж надійшли також дві картини: «Молиться свята» Якопо дель Селлайо і «Вознесіння» сієнської школи. Однак більша частина колекції залишалася в Римі і була розпродана княгинею Оленою Петрівною Щербатової, яка, емігрувавши після революції, залишилася без засобів до існування. У 1926 році Роберто Лонгі писав в журналі «Dedalo»: «Розпилення строганівської колекції — вже доконаний факт»[1].

Палац М. Г. Щербатової в Немирові

Більшу частину життя Марія Григорівна проводила в сімейному маєтку у Немирові. У 1872 році її батько відкрив тут гуральню, і княгиня Щербатова продовжила його справу. До початку XX століття винокурня виробляла вже понад 5 тис. півлітрових пляшок спирту на добу. На відміну від своїх конкурентів, які виготовляли спирт з дешевої картопляної сировини, Марія Григорівна випускала дорожчий, але якісний зерновий спирт. У листопаді 1906 був підписаний контракт, що дозволяв здійснювати Немирівському спиртзаводу регулярні постачання спирту на казенні горілчані заводи Москви і Санкт-Петербурга[2].

Продовжуючи сімейні традиції свого діда Болеслава Потоцького, істотну частку коштів княгиня Щербатова віддавала на благодійні цілі. У Немирові було здійснено мощення вулиць, вздовж яких поставили електричні ліхтарі, побудована безкоштовна лікарня для бідних, утримувалась гімназія і монастирська школа для дівчаток. Княгиня фінансувала будівництво Київського політехнічного інституту, на її кошти здібні діти місцевих жителів навчалися в Одесі, Києві, Москві та Петербурзі[2].

Марія Григорівна запросила з Праги архітектора Іржі Стібрала, за проектами якого в Немирові були зведені новий спиртзавод, електростанція, критий ринок, Немирівський палац і дендропарк, який займав територію в 85 га[2]. Будівництво тривало з 1885 по 1917 роки.

Княгиня М. Г. Щербатова на портреті А. П. Соколова (1886)

Своїм порятунком княгині Щербатовій зобов'язане одне з найбільших городищ на території України — Немирівське. До 1908 року розкопки тут велися жителями з метою пошуку скарбів. Марія Григорівна запросила професійних археологів. І у 1909 році відбулася перша наукова експедиція під керівництвом професора С. С. Гамченко, який виявив залишки трипільського поселення, а в 1910 році друга — під керівництвом професора О. А. Спицина[3].

З початком Першої світової війни в замку розташовувався лазарет, де княгиня Щербатова працювала як сестра милосердя. З цією ж метою в Немирів приїхали Олена (1893—1985), Ольга (1897—1920) і Олександра (1898—1987) Столипіни разом з матір'ю Ольгою Борисівною і молодшим братом Аркадієм Столипіним. Один з місцевих жителів згадував:

В 1914-м княгиня Щербатова отдала свой дворец под лазарет. И сама работала в нем сестрой милосердия вместе с тремя дочками Столыпина, приходившимися ей родней и специально приехавшими в Немиров помогать раненым[3].

Після Жовтневої революциї сім'я Щербатових залишилась в Немирові. Голова Ради народних комісарів УРСР Християн Раковський дал вказівку ревкому про недоторканість сім'ї, їх палацу і парку[4]. Але на початку січня 1920 в маєток увійшов загін червоноармійців. 15 січня загинув син Марії Григорівни, Володимир. По одній версії, він бул побитий трьома червоноармійцями[4], по другій — розстріляний. 20 січня Марія Григорівна Щербатова з дочкою і подругою Марією Гудим-Левкович були розстріляні у своєму маєтку. Місцевий житель згадує:

Они примчались ко мне: «Бежим! Там княгиню расстреляли!» Когда мы прибежали, трупы уже закопали, но не глубоко, а лишь присыпали землей. Из-под свежего холмика торчала одна нога в черной туфле. Мы кругом пошуровали, нашли куски черепов с длинными волосами, разлетевшимися в разные стороны от выстрелов в затылок»[3].

Разом з Щербатовими постраждала і Ольга Столипіна, яка померла через кілька днів[5].

Маєток Щербатових було націоналізовано. Територію палацу зайняв санаторій «Авангард». Спиртзавод продовжував виробляти продукцію. У 1985 році тут також почали виробляти кальвадос, а в 1992 році на базі кальвадосного цеху відкрилося приватне підприємство Nemiroff[2].

У 1879 році графиня Марія Григорівна вийшла заміж за свого четвероюродного брата князя Олексія Григоровича Щербатова (1848—1912), сина князя Григорія Олексійовича Щербатова і графині Софії Олександрівни Паніної. У шлюбі народилися:

• Володимир Олексійович (16.02.1880 — 15.01.1920, розстріляний більшовиками в Немирові) — з 29.04.1915 одружений з Оленою Петрівною Столипіною (15.12.1893 — 02.10.1985,), дочкою прем'єр-міністра Петра Аркадійовича Столипіна і Ольги Борисівни Нейдгардт. У подружжя було дві дочки: Ольга (1915—1948) і Марія (нар. 1916). Після вбивства чоловіка Олена Петрівна покинула Росію і 29.04.1923 вступила в другий шлюб з князем Вадимом Григоровичем Волконським (05.06.1895 — 23.10.1973);
• Олександра Олексіївна (30.08.1881 — 20.01.1920, убита разом з матір'ю більшовиками) — фрейліна.

• М. Г. Строганова-Щербатова
• Наталя Коган З історії княгинь Щербатових