Щипківський Геннадій Павлович

Геннадій Павлович Щипківський народився 8 травня 1944 року в селі Бучая, нині Новоушицького району Хмельницької області. Він правнук Ольги Андріївни Руданської — двоюрідної сестри українського поета й лікаря Степана Васильовича Руданського.

Закінчив Вищу партійну школу в Москві.

Працював головою колгоспу, директором заводу, завідувачем районного відділу культури, помічником-консультантом народного депутата України.

Від вересня 2002 року голова Одеської обласної організації НСПУ.

Геннадія Щипківського нагороджено Грамотою Верховної Ради України — за заслуги перед українським народом, медаллю «Почесна відзнака» НСПУ, нагрудною відзнакою Народного руху України, золотою відзнакою голови обласної державної адміністрації.

21 лютого 2007 року «за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток Одеської області, значні професійні здобутки, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 75-річчя утворення області» надано звання «Заслужений діяч мистецтв України»[1].

Восени 2011 року Щипківський відвідав Кам'янець-Подільський, зустрівся зі студентами національного університету імені Івана Огієнка та активістами громадсько-політичного руху «Гідність». На цій зустрічі письменник розповів про трилогію «Товтри», про роботу на новим романом «Лють» про Нестора Махна, прочитав розділ з цього роману. 3 квітня 2012 року за трилогію «Товтри» Геннадію Щипківському було вручено Державну премію ім. Олеся Гончара[2].

Автор поетичних книг «Біль і спів душі моєї» (1995), «Серпнева ожина» (1996), «Повертаюсь до себе» (2001), «Автографи степу» (2004), «Береги часу» (2006), прозових книг «Світло далекого берега» (2002), «Стежка в зозулине літо» (2004), краєзнавчих видань «Новоселівська земля», «Войничеве», «Новоолександрівські нариси», «На берегах Кучургану», роману в трьох книгах «Товтри» (2009).

Перша книга роману «Товтри» — «Круговерть» — розповідає про життєвий шлях головного героя роману Андрія Горицвіта, на долю якого випало дві війни, післявоєнний голод, відбудова рідного села. І весь час, і на фронті, і після, за ним назирці ходили нишпорки з органів, аби затиснути у своїх лещатах.

В основі другої книги — «Директорія» — постать Головного отамана, голови Директорії Симона Петлюри в найдраматичнішу, кам'янецьку, добу Української Народної Республіки.

Третя книга — «Млин» — розповідає про спротив отамана Чирви становленню радянської влади, голодомор, репресії, війну.

• Щипківський Геннадій. Коханий: Новела // Січеслав. — 2007. — Число 1(11). — Січень — березень.
• Колісниченко Анатолій. У прасвітлі архетипії // Літературна Україна. — 2004. — № 28. — 22 липня. — С.6.
• Прокоф'єв І. П. Грані суспільної та мистецької діяльності Геннадія Щипківського // Іван Огієнко і сучасна наука та освіта: Науковий збірник (серія історична та філологічна). — Випуск VII. — Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2010. — С.225—229.
• Лєцкін Михайло. «Воля жевріє завжди»^{[недоступне посилання з серпня 2019]} // Чорноморські новини: Одеська обласна громадсько-політична газета. — 2011. — 21 квітня.
• Крилов Едуард. Зустріч з письменником // Кам'янець-Подільський вісник. — 2011. — № 43. — 21 жовтня. — С. 7.

• НСПУ. Письменницький довідник
• Поетична сторінка Геннадія Щипківського