Щ-213

Човен побудований на заводі імені 61 комунара у Миколаєві; закладено — 4 грудня 1934 року, спущено на воду — 13 квітня 1937 року, передано на озброєння Чорноморському флоту 31 жовтня 1938 року.

Командири човна:

• Ларичев Д. Т. (березень 1938 — липень 1939)
• ст. лт. Денежко Дмитро Митрофанович (липень 1939 — 24 березня 1942, вбитий в Туапсе під час авіанальоту)
• кп-лт. Ісаєв Микола Васильович (24 березня 1942 — жовтень 1942, загинув разом з екіпажем)[1]

За часів Другої світової війни човен виконав 7 бойових походів:

• 7 вересня 1941 — 24 вересня 1941
• 31 жовтня 1941 — 20 листопада 1941
• 19 грудня 1941 — 7 січня 1942
• 20 лютого 1942 — 11 березня 1942
• 7 червня 1942 — 24 червня 1942
• 29 червня 1942 — 7 липня 1942 Транспортний рейс в Севастополь.
• 28 вересня 1942 — пропав безвісти.

Виконав 4 торпедні атаки випустивши 4 торпеди і одну артилерійську, підтверджено потоплення турецької парусно-моторної шхуни «Чанкая» (164 брт, без прапора) 23 лютого 1942 року 18 миль північно-західніше Босфору.

Струма (469 брт) було болгарським судном, котре плавало під панамським прапором на замовлення сіоністських організацій з Румунії для перевезення румунських євреїв до Палестини. По дорозі, двигуни корабля вийшли з ладу і турецький військовий буксир відбуксирував його в Стамбульську гавань. Там, Струма перебувала під наглядом поліції в порту протягом 71 дня. Зійти пасажирам на берег не дозволялося[2]. На борту судна було 10 членів екіпажу і 763—769 переселенців (за різними даними). Їжу пасажири отримували, від працівників Червоного Хреста і від єврейської діаспори Стамбула, зокрема від турецького громадянина на ім'я Симон Брід.

Нарешті, наприкінці лютого 1942 року, після переговорів з британським урядом про долю пасажирів, які здавалося заходять у глухий кут, представники турецької влади сіли на «Струму», підняли якір і відбуксирували судно, без працюючого двигуна, радіозв'язку і без достатнього запасу харчів, назад в Чорне море. Наступного ранку, 24 лютого 1942 року, «Струма» затонула у 14 милях на північний схід від Босфору через внутрішній вибух. Вижили від 3 до 10 членів екіпажу (за різними даними) і переселенець Давид Столяр (19-річний уродженець Бессарабії). Мабуть екіпаж покинув судно ще до вибуху. Спочатку повідомлялося, що корабель був потоплений плаваючою міною, але в 1960-х роках з'явилася інформація, що на радянському флоті діяв таємний наказ топити всі судна супротивників і нейтральних країн в Чорному морі, щоб зменшити потік стратегічних матеріалів в Третій Рейх. Тому почали звинувачувати в потоплені «Струми» підводний човен Щ-213 Чорноморського флоту СРСР, бо він за день перед тим 23 лютого 1942 року потопив турецьку парусно-моторну шхуну «Чанкая» (без прапора) артилерійським вогнем у 18 морських милях на північний захід від Босфору.[3]

24 лютого 1942 року о 10 год 45 хв човен Щ-213 виконав торпедну атаку невпізнаного транспорту в точці 41 ° 22' с.ш./29 ° 13' с.д. (транспорту тоннажем 7000 т, атака з підводного положення однією торпедою з відстані 6 каб. (1100 м)), через 1 хв. пролунав вибух, при огляді в перископ спостерігалася потоплення судна.

Але існують суттєві розбіжності між місцем атаки і точкою знаходження судна з переселенцями. «Струма» не мала ходу, в той час, як по донесенню Д. М. Денежко, в момент пострілу виявлений 7000-тонний транспорт йшов з 3-вузловою швидкістю (кут випередження при пострілі був виставлений у 13,5 градусів, що в разі непорушності цілі привело би до неминучого промаху — торпеда пройшла б за 1,5 каб. (270 м) від носа судна, що мав всього 46 м в довжину і 469 брт. Д. М. Денежко спостерігав над атакованим судном болгарський прапор, в той час, як «Струма» плавала під панамським прапором. Не можна повністю виключити того, що човен Щ-213 атакував інше болгарське судно, а «Струма» загинула від підриву на плаваючій міні. Або донесення командира Щ-213 було підмінено вже пізніше, після його смерті на базі в Туапсе вже 24 березня 1942 року. Потрібно також враховувати, що радянські підводні човни хоч і запливали в територіальні води Туреччини, але там ніяких суден не атакували, аби не провокувати втягнення цієї країни у війну на стороні Третього Рейху.

28 вересня 1942 року. Бойовий похід. В 00 год..01 хв. вийшов у район Портіцкого гирла (позиція № 45). Надалі на зв'язок не виходив і в базу не повернувся. На ПЧ перебувало 43 людини. За планом повинен був залишити позицію 14 жовтня і прибути в Батумі 18 жовтня. Висувалися можливі версії загибелі:

• з 30 вересня до 14 жовтня, підрив на мінах румунських загороджень S-20, S-21, S-22, S-23 або підрив на плаваючих мінах,
• 14 жовтня атака німецького БО «Ксантен» і 2 МТЩ в 5,5 милях на схід від Портіцкого рейду (німецький БО перед цим був нібито атакований ПЧ в точці 44 ° с.ш./29 ° 05 с.д. — 1 торпеда пройшла в 10 м від його корми) або підрив на міні,
• помилка особового складу або відмова техніки.

Румунсько-голландські члени Клубу водолазів з дослідження Чорного Моря анонсували у вересні 2010, що вони знайшли потоплений Щ-213 в точці близько шести миль (10 км) від румунського порту Констанци і, на глибині 30 м. Команда знайшла човен ще у 2008 році але ще два роки було затрачено на визначення назви човна, на його ідентифікацію.[4]

Проблема полягала в тому, що потоплений човен був повністю покритий морськими мушлями, мулом і рибальськими сітями, — сказав голландський водолаз Гаррі Беккер. Підводний човен знаходиться в східній частині північної мінної загорожі, виставленої румунами навколо Констанци в середині червня 1941 року. Причина загибелі — підрив на міні, епіцентр пошкоджень — кормова частина і огородження рубки.

• Підводний човен
• Підводні човни атомні за типами і країнами
• Дизельні підводні човни (за типами і країнами)

• Eintrag von ShCh-213 bei uboat.net (англійська).
• Verlustdatenbank der sowjetischen U-Boote in der Chronik des Seekrieges 1939—1945 der Bibliothek für Zeitgeschichte der Württembergischen Landesbibliothek (німецька).
• www.hutko.net. ПОДВОДНАЯ ЛОДКА НА ДНЕ ЧЕРНОГО МОРЯ. YouTube.com. Процитовано 22 травня 2012.

• Широкорад А. Б. «Корабли и катера ВМФ СССР 1939—1945гг.», Харвест, Минск, 2002г.
• Бережной С. С. «Корабли и суда ВМФ СССР 1928—1945гг.», Военное издательство, Москва, 1988г.
• Платонов А. В. «Советские боевые корабли 1941—1945гг.», ч.3, Альманах «Цитадель», Санкт-Петербург, 1998г.
• Морозов М. Э. «Подводные лодки ВМФ СССР в Великой Отечественной войне 1941—1945гг.», ч.2, Стратегия КМ, 2003г.
• Дмитриев В. И. «Советское подводное кораблестроение», Военное издательство, Москва, 1990г.
• Ничик Ю. М., Захар В. Р. «Подводные силы Черноморского флота», Таврида, Симферополь, 2004г.
• Римкович В. П. «Подводные лодки на Черном море», Исма-Инвест, Одесса, 2000г.
• Голосовский П. З. «Проектирование и строительство подводных лодок» (очерки по истории ЛПМБ «Рубин»), Т.2, Ленинград, 1979г.
• Платонов А. В., Лурье В. М. «Командиры советских подводных лодок 1941—1945гг.», Галея-Принт, 1999г.
• Гусев А. Н. «Советские подводные лодки 1922—1945гг.», ч.1, Галея Принт, Санкт-Петербург, 2004г.
• Кулагин К. Л. Морозов М. Э. «Подводные лодки типа „Щ“ Х и Х-бис серии», Морская коллекция, № 4, 2002г.
• Тарас А. Е. «Подводные лодки второй мировой войны», Харвест, Минск, 2004г.
• Мужеников В. Б. «Аварии и катастрофы подводных лодок», ч.2, Галея Принт, Санкт-Петербург, 2005г.
• Ковалев Э. А. «Короли подплава в море червоных валетов», Центрполиграф, Москва, Санкт-Петербург, 2006г.
• Franz Kurowski: Krieg unter Wasser. U-Boote auf den sieben Weltmeeren 1939—1945. Düsseldorf/Wien 1979, S. 189f.