Югославська демократична партія
Югославська демократична партія (сербохорв. Jugoslavenska demokratska stranka), більш відома широкому загалу як просто Демократична партія (сербохорв. Demokratska stranka) — політична партія, що діяла у Першій Югославії, в еміграції під час Другої світової війни і деякий час після встановлення комуністичного режиму Другої Югославії.[1]
Демократична партія Demokratska stranka | |
|---|---|
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Королівство Сербів, Хорватів і Словенців і Королівство Югославія |
| Голова партії | Мілан Грол (останній) |
| Засновник | Любомир Давидович |
| Дата заснування | 15 лютого 1919 |
| Дата розпуску | 1946 |
| Штаб-квартира | Белград |
| Ідеологія | югославізм, лібералізм, консервативний лібералізм, югославський етатизм |
1921 року кола, пов'язані з Демократичною партією, заснували рух четників та близьку до нього терористичну Організацію югославських націоналістів (ОРЮНА), яка складалася переважно з етнічних хорватів.
Історія
Заснована на «об'єднавчому зїзді» в Сараєві в травні 1919 р. шляхом злиття багатьох партій та груп із різних частин новоствореної держави — Королівства сербів, хорватів та словенців. Її програмовими засадами стали інтегральний югославізм, централізм і непримиренна боротьба проти «сепаратизму» (насамперед хорватського). Пізніше (з 1924 р.) партія значно пом'якшила свою діяльність, з'явилася готовність до компромісу з партіями федералістського блоку. В 1930-х роках, після встановлення диктатури 6 січня, партія відкинула ідеологію інтегрального югославізму.
Діяла в усіх частинах тодішньої Югославії. На парламентських виборах 1920 і 1923 рр. здобула значну кількість голосів і мандатів у Хорватії та Славонії (хоча її основна увага все ще приділялася Сербії).
1924 року ініціатор її заснування Светозар Прибичевич залишив партію і заснував Самостійну демократичну партію, яка на виборах 1925 і 1927 рр. перехопила у Демократичної партії голоси на території Хорватії, Славонії та Словенії. Таким чином, виборчі успіхи Демократичної партії обмежилися Сербією, Воєводиною та Чорногорією.
Після запровадження «диктатури 6 січня» партію в числі інших було офіційно заборонено. Поступово її діяльність відновилася. Вона схвально поставилася до співпраці з партіями федералістського блоку і на виборах 1935 і 1938 рр. виступала у складі Об'єднаної опозиції, керівником якої був Владко Мачек.
Під час Другої світової війни її представники працювали в еміграційному уряді в Лондоні. Після війни вони відновили свою діяльність у Другій Югославії, але комуністичний терор незабаром перешкодив їхній роботі, і партію було ліквідовано.
1990 року в Белграді було засновано Демократичну партію, яка представляє себе як відновлена колишня партія, а також посилається на ліберальні засади попередньої Демократичної партії, але з самого початку діє виключно в Сербії.
Примітки
Література
- Čulinović, Ferdo: Jugoslavija između dva rata, I. i II., Zagreb: Jugoslavenska akademija znanosti i umjetnosti, 1961. (хор.)
- Gligorijević, Branislav: Demokratska stranka i politički odnosi u Kraljevini SHS, Beograd, 1970. (сербо-хорв.)
- Horvat, Josip: Politička povijest Hrvatske, 2. dio, Zagreb: August Cesarec, 1990. (2. izdanje) (хор.)
- Koštunica, Vojislav i Čavoški, Kosta: Stranački pluralizam ili monizam. Društveni pokreti i politički sistem u Jugoslaviji 1944-1949., posebno izdanje časopisa Tribuna, Ljubljana, 1987. (сербо-хорв.)
- Matković, Hrvoje: Svetozar Pribićević: ideolog, stranački vođa, emigrant, Zagreb: Hrvatska sveučilišna naklada, 1995. (хор.)
- Pribićević, Svetozar: Izabrani politički spisi, Zagreb: Golden Marketing i Narodne novine, 2000. (Izbor i uvodna studija: Hrvoje Matković.) (хор.)