Юзефин (Новоград-Волинський район)

Юзефин (Юзефін) — колишня колонія, знаходилася в Новоград-Волинському районі Житомирської області Української РСР. Була заснована біля 1815 року і входило у Піщівську волость Новоград-Волинського повіті Волинської губернії Російської імперії. Це була одна з найстаріших німецьких колоній в Україні.

Колонія Юзефін
Країна  Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Новоград-Волинський район
Рада Анетівська сільська рада
Основні дані
Засноване 1815
Населення 205 (1924), 121 (1926)
Географічні дані
Географічні координати 50°34′22″ пн. ш. 27°31′05″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 215 м
Карта
Юзефін
Юзефін

Населення

Станом на 1924 рік, кількість мешканців складала 205 осіб, з них — 39 осіб німецької національности[1].

Станом на 1926 рік, в колонії налічувалось 25 дворів та 121 мешканець.

Після Голодомору 1932-33 років в колонії не залишилось жодного жителя[2].

Минуле

За даними науковців, контакти населення Волині та Полісся з німецькими землями відбувалися ще за часів Київської Русі. Згодом вони значно скоротилися, і активізувалися лише наприкінці XVIII ст.

Першими німецькими колоністами на Поліссі були меноніти які тікали з рідних місць від релігійних переслідувань.

Перша колонія, Скерневські Голендри, була заснована ними у Володимир-Волинському повіті. ЇЇ назва свідчить про голландське походження засновників. Слово Голендри — трансформоване «голендер, голандець» присутнє в назві багатьох поселень, переважно в західних повітах губернії. На початок XIX ст. меноніти розселились далі на схід, зокрема у Новоград-Волинський повіт, де заснували колонії Анета та Юзефін.

Кількість менонітських поселень, проте, була незначною. На 1830 р. у Волинській губернії налічувалось лише 5 колоній в яких мешкало близько 1 тис. жителів.

Починаючи з початку XIX століття Волинь стала одним із регіонів компактного проживання на теренах України німецьких переселенців, які з часом утворили численні колонії на території Новоград-Волинського повіту.

Зокрема, недалеко від Новограда-Волинського вони заснували в 1815—1816 рр. найстаріші колонії в Східній Волині — Анета та Юзефін. Колоністи, які прибували з Німеччини або Царства Польського, спершу приписувалися в цих колоніях, що дістали назву материнських, а потім розселялися на хутори, що ставали згодом дочірніми колоніями.

В часи Першої Світової Війни багато жителів села (німецького походження) були виселені вглиб Російської імперії.

В радянський період колонія належала до округ Житомирської, Волинської, районів Пищівського (07.03.1923), Ярунського (13.09.1925), сільських рад Пилиповицької (1923), Анетівської (24.03.1924)[3].

Підлягала плановій ліквідації через будівництво Новоград-Волинського укріпленого району[4].

Станом на 1.10.1941 село на обліку не значиться.

Примітки
  1. Національні меншості на Україні. Харків, 1925. http://history.org.ua/. с. 9. Процитовано 24 січня 2021.
  2. Дідух, В., Нікітюк, В., Якубовська,Т. Історія містечка Ярунь та його околиць до середини ХХ ст. — Тернопіль, 2016 — 172 с. с. 122. Процитовано 24 січня 2021.
  3. Кондратюк Р.Ю. та інші (2007). Адміністративно-теріторіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Довідник. ДАЖО. Процитовано 11 грудня 2017.
  4. Будівництво Новоград-Волинського укріпленого району. http://www.zwiahel.info/. Процитовано 24 січня 2021.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.