Юридичний радник Білого дому

Посаду юридичного радника Президента і Віцепрезидента США було створено 1943 року. До обов'язків цього посадовця входить консультування зі всіх юридичних аспектів політики, юридичних питань, які виникають унаслідок рішень Президента підписати чи заветувати законодавчі акти, етичних питань, фінансових розкриттів та конфліктів інтересів. Офіс юридичного радника також допомагає визначити межу між офіційними та політичними активностями, допомагає у процедурах призначення посадовців виконавчої влади і в процесі відбору кандидатів у судді, організовує юридичну сторону помилувань, перевіряє законопроєкти та заяви Президента, займається судовими позовами, поданими проти Президента як посадовця. Також юридичний радник є контактною особою в Білому домі для Міністерства юстиції.

Хоч юридичний радник Білого дому надає юридичні консультації Президенту і Віцепрезиденту, він робить це для них як для посадовців і не є їхнім особистим адвокатом. Таким чином, під час Вотерґейтського скандалу виникло питання, наскільки широкою є таємниця спілкування між адвокатом і клієнтом у випадку юридичного радника Білого дому та Президента США. Тоді заклали прецедент, що ця таємниця спілкування не поширюється на випадки обговорення особистих питань між радником і Президентом та на процедури розгляду Конгресом випадків неналежної поведінки Президента, як, наприклад, процедура імпічменту. У таких ситуаціях, щоб отримати конфіденційну консультацію, Президент має звертатися до особистого адвоката.

• Records of Thomas E. Stephens, White House Counsel, 1953, Dwight D. Eisenhower Presidential Library
• Diaries of Bernard M. Shanley, White House Counsel, 1953-1955, Dwight D. Eisenhower Presidential Library
• Records of Gerald Morgan, White House Counsel, 1955-1958, Dwight D. Eisenhower Presidential Library
• Records of David W. Kendall, White House Counsel, 1958-1961, Dwight D. Eisenhower Presidential Library