Юрківська вулиця
Ю́рківська ву́лиця — вулиця у Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ (Плоське). Пролягає від Кирилівської вулиці до Набережно-Лугової. Є продовженням Нижньоюрківської вулиці.
Юрківська вулиця Київ | |
---|---|
Місцевість | Поділ (Плоське) |
Район | Подільський |
Назва на честь | місцевості Юрковиця |
Загальні відомості | |
Протяжність | 750 м |
Координати початку | 50°28′10″ пн. ш. 30°30′11″ сх. д. |
Координати кінця | 50°28′30″ пн. ш. 30°30′30″ сх. д. |
Поштові індекси | 04080 |
Транспорт | |
Найближчі станції метро | «Тараса Шевченка» |
Рух | двосторонній |
Покриття | асфальт |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Храми | Храм святителя Миколая, Костел святого Йосипа |
Зовнішні посилання | |
Код у реєстрі | 11934 |
У проєкті OpenStreetMap | r365759 |
Мапа | |
Юрківська вулиця у Вікісховищі |
Прилучаються вулиці Костянтинівська, Межигірська, Турівська.
Історія
Юрківська вулиця вперше згадується як запроектована протягом 1830–1839 років, у 1859 році офіційно відкрита для проїзду, і разом з нинішньою Нижньоюрківською утворювали єдину Юрківську вулицю[1] [2], назва якої походить від річки Юрковиця (Сверховиця), яка впадала у Почайну, і вздовш русла якої пролягала вулиця. Нині по її руслу і лежать вулиці Нижньоюрківська та Юрківська[3]. Єдина Юрківська вулиця на картах після 1905 року вже згадується як дві окремих: Велика Юрківська[4] (нині Нижньоюрківська) та Юрківська, що лежить на Подолі.
Цю місцевість деякі історики (На думку В.Б. Антоновича, підтриману П.П. Толочком)[5] отожнюють з літописною Хоревицею проте ця думка хибна, так як на старій карті Києва[6] Хоривиця -- це Замкова гора.
У 1939 році до Юрківської вулиці приєднано Нижньоюрківську вулицю[7] (практично не здійснено).
Забудова
Частина давньої Юрковиці назавжди втрачена через експлуатацію кар'єру цегляного заводу[8] (початково цю територію використовував завод солодового екстракту, його цегляна труба має мітку «1895»[9]).
Забудова вулиці почалася у XVIII столітті. Сучасна вулиця має змішану забудову — декілька будівель побудови до 1918 року, будинки радянського періоду, в ній переважають хрущівки, є декілька будівель початку 1990-х років. («Київметробуд»).
Цікаві факти
В арці будинку № 34 фарбою нанесена позначка рівня води під час паводку 1931 року.
У садибі № 3 1913 року розпочато будівництво костелу, однак війна завадила втіленню задуму.
Примітки
- Схема Києва 1894 рік. Видання С.В. Кульженко. http://starkiev.com/карты-киева/. 11 лютого 2020. Процитовано 11 лютого 2020.
- План Києва 1900 року. http://toursdekiev.com.ua/uk/map (укр.). 11 лютого 2020. Процитовано 11 лютого 2020.
- Енциклопедичний довідник «Київ», ред. Кудрицький, Київ, УРЕ, 1985 р.
- План Києва 1905 року. http://toursdekiev.com.ua/uk/map. 11 лютого 2020. Процитовано 11 лютого 2020.
- Сайт історії Києва. oldkyiv.org.ua.
- Київ у V — XIII ст.. http://starkiev.com/карты-киева/ (укр.). 11 лютого 2020. Процитовано 11 лютого 2020.
- Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 19 серпня 1939 року № 1148/25 «Про перейменування вулиць по Молотовському району» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 11829, арк. 44–47. Архівовано з першоджерела 10 квітня 2015.
- Кар'єр цегляного заводу на wikimapia
Джерела
- Юрківська вулиця // Вебенциклопедія Києва.
- Юрківська вулиця // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 185.
- Юрківська вулиця // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 260. — ISBN 5-88500-070-0.
- Юрківська вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 308.
- Вул. Юрківська // Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
- Юрківська вулиця // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 669. (рос.)