Юрій Вухналь
Ю́рій Вухна́ль (справжнє ім'я Іван Дмитрович Ковтун; 5 жовтня 1906, Чорнобаївка — 15 липня 1937, Київ) — український письменник-гуморист і сатирик. Жертва сталінського терору.
Юрій Вухналь | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Ім'я при народженні | Іван Дмитрович Ковтун | |||
Народився |
5 жовтня 1906 Чорнобаївка, Харківщина | |||
Помер |
15 липня 1937 (30 років) Київ | |||
Громадянство | УНР | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | письменник, гуморист, сатирик | |||
Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна | |||
Мова творів | українська | |||
| ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Життєпис
Іван Дмитрович Ковтун побачив світ 5 жовтня 1906 року в селі Чорнобаївка Ізюмського повіту на Харківщині в селянській сім'ї.
Закінчив Куп'янську гімназію. 1922 року вступив на педагогічні курси імені Григорія Сковороди в Харкові, після яких навчався в Харківському інституті народної освіти.
Ще студентом співпрацював у газеті «Селянська правда», де й надрукував перші твори. Потім працював у редакціях газети «Комсомолець України», журналу «Червоний перець». Належав до літературних організацій «Плуг», «Молодняк», Всеукраїнська спілка пролетарських письменників (ВУСПП). Став одним із найпопулярніших українських сатириків. Не випадково у журналістських колах його називали «комсомольським Остапом Вишнею».
Дмитро Чуб писав:
Серед численних письменників-гумористів 20-30-их років цього століття Юрій Вухналь був одним з найталановитіших і найулюбленіших авторів після Остапа Вишні. Він привернув увагу читача і завоював собі почесне місце насамперед тим, що перший почав змальовувати в літературі, зокрема в гуморесках, неґативного серед комсомольців героя в найрізноманітніших обставинах. Його сміливість, дотепність і тематична різноманітність були причиною того, що ті видання, де друкувалися Юрій Вухналь та Остап Вишня, були найпочитнішими. Юрій Вухналь знав такі секрети сміху, яких не знали інші гумористи.[1]
Уповноважені Харківського обласного управління НКВС 2 листопада 1936 року провели трус на квартирі й заарештували письменника. Йому пред'явили звинувачення: «участь в українській націоналістичній терористичній організації, яка готувала терористичні акти проти керівників ВКП(б) і Радянського уряду». На численних допитах і на суді ні в чому себе винним не визнав. Зачитані проти нього свідчення категорично заперечив як фальшиві.
За особистої санкції Сталіна і його найближчих соратників по Політбюро ЦК ВКП(б) Військова Колегія Верховного Суду СРСР 14 липня 1937 року засудила Ковтуна-Вухналя до найвищої міри покарання — розстрілу з конфіскацією належного йому майна.[2][3][4] Вирок виконано 15 липня 1937 року.
В журналі "Перець" №7 за 1977р розміщено гуморески та мальований портрет[5]
Реабілітація
При додатковому розслідуванні справи в 1958 році Максим Рильський, який добре знав Юрія Вухналя, дав такий відгук про нього:
Це був здібний гуморист і автор цікавих книжок для юнацтва та дітей. Я ніколи не сумнівався, що Іван Дмитрович Ковтун чесний і відданий радянський громадянин.
А Микола Бажан написав так:
Він безумовно був радянською людиною, якій були чужими антирадянські чи націоналістичні настрої та висловлювання. У своїх пародіях, епіграмах, жартах він засобами сатири й гумору боровся зі всім, що відживає…
Військова колегія Верховного Суду СРСР 4 листопада 1958 року вирок щодо Івана Дмитровича Ковтуна-Вухналя скасувала і справу припинила через відсутність складу злочину.
Творчість
Гумористичні твори, збірки
- «Червоні паростки» (1925) — збірка оповідань
- «Товариш і товаришок» (1926), (1929) — гуморески
- «По злобі» (1927)
- «Початкуючий» (1928)
- «Шматкуючий» (1928)
- «Яструби» (1928) — авантюрний роман
- «Помилка професора Кіма»
- «Гумореска» (1929) — збірник на 241 стор.
- «Життя та діяльність Федька Гуски» (1929)[6]
- «Одруження Гаврила Ратиці» (1929)
- «Щирий українець» (1929) — збірка
- «Крилатий рейд» — нарис
- «Помилка професора Кіма» — повість з життя піонерів
- «Люди моря» (1931) — збірка нарисів
- «Азіятський аероліт»[7] (1931) — науково-фантастичний роман
- «Юнбуд» (1931) — повість з життя молоді
- «Чанг» — пригодницька повість
Див. також
- Вухналь
- Сталінські списки
Примітки
- Дмитро Чуб. Талановитий гуморист і сатирик Юрій Вухналь (1906–1937). Люди великого серця (Статті, розвідки, спогади). Мельборн: Ластівка. с. 235.
- КОВТУН-ВУХНАЛЬ Иван Дмитриевич, 26.06.37 Украинская ССР, г. Киев, Кат.1. Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 23 серпня 2013.
- Архівована копія. Архів оригіналу за 17 червня 2013. Процитовано 8 лютого 2011.
- Журнал перець 1977 07. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 7 квітня 2021.
- Вухналь Ю. Життя та діяльність Федька Гуски. Процитовано 23 серпня 2013.
- Азіатський аероліт
Джерела
- Дорошенко В. О. Ковтун Іван Дмитрович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 515—516.
- Іван Ковтун // ВЕСЕЛКА. Антологія Української Радянської Художньої Літератури для дітей // Веселка, 1960 — Т. 2, С. 11-32.
Посилання
- «Життя та діяльність Федька Гуски»
- Детальні біографія та бібліографія Юрія Вухналя на сайті Харківської бібліотеки
- Іван Ковтун. Азіятський аероліт. Харків-Київ: Молодий більшовик, 1931.
- Вухналь Юрій в Електронній бібліотеці «Культура України»
- Фантастика в часи індустріалізації: 6 найдивніших романів