Ядерна енергетика Франції

Ядерна енергетика займає провідну роль у виробництві електроенергії у Франції. Станом на 2004 рік вона становить 79% від загального виробництва електроенергії[1], що є найвищим показником у світі.

Розподіл електроенергії

У цей час на території країни розташовано 19 АЕС. В експлуатації знаходиться 58 енергоблоків різної потужності[2].

За обсягом електроенергії, виробленої на атомних електростанціях, Франція займає друге місце у світі після США[3]. Вона є найбільшим експортером електроенергії у світі.

Саме завдяки «мирному атому» Франція в значній мірі незалежна від імпорту енергоресурсів, а особливо нафти, та виробляє 95% електроенергії без використання вугілля[4].

Історія розвитку

Французькі фізики зробили значний внесок у динаміку міжнародних досліджень, які привели до розуміння механізмів розщеплення атома, що, в свою чергу, призвело до розвитку цивільних і військових ядерних програм Франції та усього світу.

Так, у 1896 р. Анрі Беккерель виявив, що від уранових сполук йде невидиме оку випромінювання. Випромінювання Беккереля вивчали П'єр та Марія Кюрі, котрі у 1898 році оголосили про існування двох радіоактивних елементів: полонію і радію. У 1902 році вони отримали один з цих елементів — радій. Подружжя Ірен і Фредерік Жоліо-Кюрі синтезували велику кількість нових радіоактивних елементів та відкрили штучну радіоактивність. Саме Фредерік Жоліо-Кюрі знайшов прямий фізичний доказ того, що поділ (розщеплення) урану носить вибуховий характер. Однак почалася Друга світова війна. Окупація Франції німецькими військами змусила вченого перервати дослідження.

Анрі Беккерель

У жовтні 1945 року Жоліо-Кюрі переконав президента Франції Шарля де Голля створити Комісаріат з атомної енергії Франції. Через три роки Ф. Жоліо-Кюрі керував пуском першого у Франції ядерного реактора.

18 жовтня 1945 року генерал де Голль створив Комісію з атомної енергії (CEA). Ця організація ставила за мету проведення науково-технічних досліджень з використання атомної енергії в різних галузях промисловості, науки, державної оборони.

В 1946 році була заснована енергетична державна компанія Électricité de France (EDF), котра відповідає за виробництво і розподіл електроенергії в країні.

Друга Світова війна та нестача природних копалин підтвердили необхідність розвитку ядерної енергетики як у військовому, так і у цивільному напрямках. Для здійснення повного ядерно-паливного циклу Франція потребувала виробництва власного палива. Тому у 1958 році був побудований завод зі збагачення урану в П’єрлаті (Pierrelatte).

Прискоренню розвитку французької ядерно-енергетичної програми сприяли події 1973 року (перша нафтова криза), в результаті яких ціни на нафту піднялися в два рази.

Нафтова криза жорстко продемонструвала енергетичну залежність західних країн.

Але кілька ядерних аварій підірвали довіру до атомної промисловості та сприяли виявленню та впровадженню основних заходів, необхідних для забезпечення ефективнішої безпеки на кожній стадії ядерного паливного циклу. Так у 1979 році відбувається перша ядерна аварія на Три-Майл-Айленд (Three Mile Island, США); в 1980 році на атомній станції Сен-Лорана (Saint-Laurent, Франція); але віхою в розвитку ядерної енергетики стала Чорнобильська катастрофа 26 квітня 1986 року (Українська РСР), котра отримала за Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) 7-й рівень, і вважається однією з найстрашніших ядерних аварій.

20 вересня 1994 року Франція підписала Міжнародну Конвенцію про ядерну безпеку.

У 2001 році була створена французька компанія Areva, діяльність якої пов’язана як з ядерною енергетикою, так і з виробництвом електроенергії альтернативними джерелами.

Аварія на атомній станції Фукусіма 11 березня 2011 року сприяла відродженню питання про використання ядерної енергетики,а саме про її безпеку. Президент Франції Ніколя Саркозі 24 березня 2011 року оголосив, що у Франції не існує питання про доцільність вибору ядерної енергетики. Були проведені перевірки атомних станцій, спрямовані на виявлення можливого ризику від повеней, землетрусів, втрати електроенергії і втрати системи охолодження, а також перевірку ефективності оперативного управління в аварійних ситуаціях.

Організаційна структура атомної енергетики Франції

Організаційна структура включає в себе[5]:

- Державні органи:

- DGEC (Генеральний директорат з енергетики та клімату);
- Незалежні агентства з атомної енергетики: французький орган з безпеки (Autorité де Sûreté Nucléaire - ASN);

- Експертний інститут: IRSN (Інститут радіаційного захисту та ядерної безпеки);
- Наукові дослідження та розробки: CEA (Комісаріат з атомної енергії);
- Оператор ядерних електростанції: EDF (Електрисите де Франс);
- Будівництво ядерних заводів: AREVA NP;
- Ядерний паливний цикл, у тому числі машинобудування та послуги: AREVA group;
- Гірництво: AREVA NC;
- Конверсія: Comurhex;
- Збагачення: Eurodif, Georges Besse II;
- Виготовлення палива: AREVA NP (UO), AREVA NC (МОКС);
- Переробка та упакування: AREVA NC;
- Поводження з радіоактивними відходами: ANDRA.

Енергетичні компанії Франції

Électricité de France (EDF)[6] є провідною компанією в галузі виробництва і постачання електроенергії у Франції,а також найбільшим ядерним оператором у світі.

Компанія була створена 8 квітня 1946 в результаті націоналізації активів різних компаній в сфері генерації, передачі і розподілу електроенергії.
EDF виробляє 95% електроенергії без викидів СО2, при цьому 75,1% саме завдяки атомній енергетиці. До її управління належать 58 енергоблоків (62400 МВт), розташованих на 19 діючих АЕС на території Франції.
Продукція компанії:

- ядерна енергія 75,1%;
- гідроенергія 11,9%;
- теплова енергія 10,6%:
- відновлювальних джерел (без урахування гідроелектростанцій) 2,4%, а саме:
- вітряна енергія;
- сонячна енергія;
- морська енергія;
- енергія біомас;
- геотермальна енергія.

AREVA[7] – група, діяльність якої охоплює всі стадії паливного циклу, проектування і будівництва ядерних реакторів і пов'язаних з ними послуг. Група також розвиває свою діяльність у сфері, пов’язаній із відновлюваними джерелами енергії. Ця компанія є вагомим гравцем на міжнародній арені. AREVA займається продажем продукції в 100 країнах і виробництвом потужностей в 43 країнах світу. Її діяльність в атомній промисловості пов’язана з:

- видобутком уранової руди;
- виготовленням ядерного палива;
- будівництвом реакторів;
- переробкою відпрацьованого ядерного палива;
- транспортуванням радіоактивних матеріалів, тощо.

Група головним чином складається з шести дочірніх компаній:

- AREVA NC (ядерний цикл), колишня COGEMA, контролює більшу частину промисловості паливного циклу, за винятком виробництва UO-палива (AREVA NP), поводження з радіоактивними відходами та їх утилізації (ANDRA). AREVA NC є промисловим і комерційним лідером на всіх етапах ядерного паливного циклу, у тому числі розвідки та експлуатації уранових рудників, конверсії (Comurhex), збагачення (Eurodif, SET), виготовлення МОХ-палива (Melox), переробки та утилізації упакування.
- Areva NP (Атомна енергетика) відповідає за проектування і будівництво атомних електростанцій, постачання палива, технічне обслуговування й модернізацію.
- Areva Т.А. займається проектуванням, розробкою інженерних споруд та їхнього дизайну. З моменту свого створення компанія займається виготовленням, підтримкою та обслуговуванням ядерних реакторів військово-морських підводних човнів і авіаносців військового флоту. Вона також бере участь у виробництві електронного обладнання та систем для транспорту.
- Euriware є сервісною компанією в області комп'ютерної техніки, займається консалтингом, системною інтеграцією, аутсорсінґом.
- Areva renouvelables присвячена відновлювальним джерелам енергії.
- Areva MED сприяє боротьбі з раком шляхом розробки інноваційних методів виробництва 212 ізотопу свинцю (212 Pb).

Alstom є поставником парових турбін потужністю від 900 МВт до 1800 МВт номер один у світі. Близько 30% атомних електростанцій світу (типу PWR(ВВЕР), BWR і PHWR) забезпечені паровими турбінами, виготовленими саме цією компанією[8]. Також Alstom є найдосвідченішим постачальником турбогенераторів у світі для атомних електростанцій з 1960-х рр. Крім цього компанія Alstom займається виготовленням насосів, парогенераторів та іншого обладнання для АЕС.

Bouygues і Vinci – будівельні компанії-партнери, котрі зробили вагомий внесок у розвиток атомної енергетики Франції.

Крім цих основних енергетичних компаній існує близько двох десятків середніх компаній і сотні середніх і малих підприємств, котрі мають важливе значення для розвитку атомної енергетики Франції.

Агентства та державні установи

Commissariat à l'énergie atomique (CEA) - основне управління в галузі досліджень, розробок та інновацій. Його діяльність виявляється в чотирьох основних сферах:

- енергетика:

• дослідження ядерних відходів;
• оптимізація атомної промисловості;
• майбутнє ядерних систем;
• нові технології для енергії;

- технології для інформації та здоров'я:

• мікро- і нанотехнології;
• програмне забезпечення технологій;
• біотехнологія;
• ядерні технології для охорони здоров'я;

- оборона і глобальна безпека:

• забезпечення збройних сил ядерними боєголовками;
• розробка і підтримка ядерних реакторів для військово-морських сил;
• дотримання договорів та боротьба проти розповсюдження тероризму;

- фундаментальні дослідження:

• термоядерний синтез;
• вивчення клімату та довкілля;
• вивчення матерії: фізика елементарних частинок, астрофізика, хімія, тощо;
• вивчення життя: радіобіологія, радіаційна патологія, токсикологія, неврологія, радіація і ризик для здоров'я, тощо.

CEA працює в 10 центрах, розташованих по всій Франції. Вони розвивають партнерські відносини з іншими науково-дослідницькими установами, місцевими органами влади та університетами. Таким чином, CEA займається координацією досліджень французьких національних альянсів в сферах енергетики, цифрових технологій (ALLISTENE), наук про життя і здоров'я (AVIESAN) і наук про довкілля (AllEnvi)[9].

IRSN Інститут радіаційного захисту та ядерної безпеки (фр. l’Institut de radioprotection et de sûreté nucléaire), створений в 2001 році, займається науковими дослідженнями в області охорони і контролю ядерних матеріалів. Він також надає технічну підтримку органам державної влади.

ANDRA Національне агентство з поводження з радіоактивними відходами (фр. l’Agence nationale pour la gestion des déchets radioactifs), заснована в 1991 році, відповідає за довгострокове поводження з радіоактивними відходами Франції.

AFNI Міжнародне ядерне агентство Франції (фр. L'agence France nucléaire international), засноване в 2008 році, спрямоване на надання допомоги іноземним державам, які бажають розвивати цивільну ядерну промисловість.

Ядерний паливний цикл

Франція має замкнутий ядерний паливний цикл з переробкою, як і Велика Британія, Нідерланди, Росія та Японія, котрий включає в себе: видобуток руди, конверсію, збагачення, виготовлення палива, опромінення в реакторі, його можлива утилізація, та управління відходами[10].

Видобуток руди

У Франції, видобуток урану почався тільки після Другої світової війни зі створення, 18 жовтня 1945 року, Комісаріату з атомної енергії CEA (фр. Commissariat a l’energie atomique). У 1973 перша нафтова криза була стимулом для видобутку руди, зростання цін на уран. Це привело до відкриття і введення в експлуатацію нових родовищ. Закриття останньої французької шахти в 2001 році змусило Францію імпортувати уранову руду. Розроблена стратегія закупівлі уранової руди. Закупівля відбувається через головного оператора – EDF[10].

Конверсія

Перетворення уранового концентрату здійснюється в два етапи. Спочатку урановий концентрат перетворюється в тетрафторид урану (UF4), потім в гексафторид урану (UF6). Ці операції виконуються на заводі Comurhex Malvési, компанії Areva, близько Нарбонна (Narbonne)[10].

Збагачення урану
Ядерний паливний цикл

Гексафторид урану збагачується на заводі Georges-Besse ядерного об’єкта Tricastin. З введенням в експлуатацію в 2012 році заводу зі збагачення урану, Georges-Besse II, умови для дозбагачення будуть вигіднішими через використання методу центрифугування. Значно меншим буде енергоспоживання в порівнянні з існуючим в цей час[коли?] методом газової дифузії[10].

Виготовлення палива

Паливо для атомних електростанцій ділиться на два види: диоксид урану (UO2) і суміш урану і плутонію (MOX-паливо). Виготовлення диоксиду урану відбувається в одній з філій Areva на франко-бельгійському заводі Fabrication du Combustible (FBFC). Він виготовляє паливні збірки готові для використання на атомних електростанціях оснащених водо-водяними реакторами. В центрі CEA, Cadarache, в 1962 році було введено в експлуатацію підприємство з виготовлення МОХ-палива для реакторів на швидких нейтронах Phenix і Superphenix. Але в 1995 році були висунуті вимоги щодо його закриття через розташування в сейсмічно-активній зоні. На сьогодні завод Melox у місті Marcoule робить цей вид палива[10].

Переробка

Майже все відпрацьоване паливо у тепловидільних збірках транспортується для переробки в сталевих контейнерах залізницею. Вони прибувають на залізничний термінал Valognes регіону Basse-Normandie і доставляються на завод La Hague. Після прибуття на місце, тепловидільні збірки видаляються зі своїх сталевих контейнерів під водою за допомогою робота, через свою високу радіоактивність, і зберігаються протягом 3-5 років на дні басейну. Цього часу достатньо, щоб зменшити радіоактивність. Після закінчення цього терміну збірки видаляються і відправляються для переробки палива на введений в експлуатацію в 1996 році завод TU 5 дочірньої компанії Areva NC, котрий розташований на ядерному об’єкті Tricastin[10].

Операцію повторного збагачення переробленого палива завод Georges-Besse не в змозі виконати. До 2012 року тільки два заводи у світі здатні це здійснити – завод в Сєвєрську (Росія) та завод Urenco в Нідерландах. Планується, що новий завод Georges-Besse II в 2012 році буде здатний повторно збагачувати перероблене паливо. На разі третина відновленого урану в La Hague збагачується повторно в Сєвєрську (Росія), інші дві третини зберігаються в містечку Pierrelatte що є стратегічним об’єктом[10].

АЕС на території Франції
Розташування АЕС Франції

На сьогодні на території країни розташовано 19 АЕС. В експлуатації знаходиться 58 енергоблоків різної потужності[11]:

  • 34 реактори потужністю 900 МВт;
  • 20 реакторів потужністю 1300 МВт;
  • 4 реактори потужністю 1450 МВт.
  • 12 ядерних реакторів зупинені.

Всі енергоблоки збудовані французьким виробником Framatome (тепер AREVA NP). Станом на 2010 рік Франція визнана другою країною у світі за обсягом виробництва електроенергії на АЕС і посіла перше місце у світі за долею електроенергії, виробленої на АЕС (74%). Кількість електроенергії яка виробляється на АЕС Франції становить 16% від електроенергії, що виробляється АЕС світу[12].

Перелік блоків АЕС[5]
Назва станції Тип реактора Встановлена потужність, МВт Оператор Статус Початок будівництва Фізичний пуск Синхронізація Припинення експлуатації
BELLEVILLE-1PWR[13]1310EDFЕксплуатація01 травня 198009 вересня 198714 жовтня 1987
BELLEVILLE-2PWR1310EDFЕксплуатація01 серпня 198025 травня 198806 липня 1988
BLAYAIS-1PWR910EDFЕксплуатація01 січня 197720 травня 198112 червня 1981
BLAYAIS-2PWR910EDFЕксплуатація01 січня 197728 червня 198217 липня 1982
BLAYAIS-3PWR910EDFЕксплуатація01 квітня 197829 липня 198317 серпня 1983
BLAYAIS-4PWR910EDFЕксплуатація01 квітня 197801 травня 198316 травня 1983
BUGEY-2PWR910EDFЕксплуатація01 листопада 197220 квітня 197810 травня 1978
BUGEY-3PWR910EDFЕксплуатація01 вересня 197331 серпня 197821 вересня 1978
BUGEY-4PWR880EDFЕксплуатація01 червня 197417 лютого 197908 березня 1979
BUGEY-5PWR880EDFЕксплуатація01 липня 197415 липня 197931 липня 1979
CATTENOM-1PWR1300EDFЕксплуатація29 жовтня 197924 жовтня 198613 листопада 1986
CATTENOM-2PWR1300EDFЕксплуатація28 липня 198007 серпня 198717 вересня 1987
CATTENOM-3PWR1300EDFЕксплуатація15 червня 198216 лютого 199006 липня 1990
CATTENOM-4PWR1300EDFЕксплуатація28 вересня 198304 травня 199127 травня 1991
CHINON-B-1PWR905EDFЕксплуатація01 березня 197728 жовтня 198230 листопада 1982
CHINON-B-2PWR905EDFЕксплуатація01 березня 197723 вересня 198329 листопада 1983
CHINON-B-3PWR905EDFЕксплуатація01 жовтня 198018 вересня 198620 жовтня 1986
CHINON-B-4PWR905EDFЕксплуатація01 лютого 198113 жовтня 198714 листопада 1987
CHOOZ-B-1PWR1500EDFЕксплуатація01 січня 198425 липня 199630 серпня 1996
CHOOZ-B-2PWR1500EDFЕксплуатація31 грудня 198510 березня 199709 квітня 1997
CIVAUX-1PWR1495EDFЕксплуатація15 жовтня 198829 листопада 199724 грудня 1997
CIVAUX-2PWR1495EDFЕксплуатація01 квітня 199127 листопада 199924 грудня 1999
CRUAS-1PWR915EDFЕксплуатація01 серпня 197802 квітня 198329 квітня 1983
CRUAS-2PWR915EDFЕксплуатація15 листопада 197801 серпня 198406 вересня 1984
CRUAS-3PWR915EDFЕксплуатація15 квітня 197909 квітня 198414 травня 1984
CRUAS-4PWR915EDFЕксплуатація01 жовтня 197901 жовтня 198427 жовтня 1984
DAMPIERRE-1PWR890EDFЕксплуатація01 лютого 197515 березня 198023 березня 1980
DAMPIERRE-2PWR890EDFЕксплуатація01 квітня 197505 грудня 198010 грудня 1980
DAMPIERRE-3PWR890EDFЕксплуатація01 вересня 197525 січня 198130 січня 1981
DAMPIERRE-4PWR890EDFЕксплуатація01 грудня 197505 серпня 198118 серпня 1981
FESSENHEIM-1PWR880EDFЕксплуатація01 вересня 197107 березня 197706 квітня 1977
FESSENHEIM-2PWR880EDFЕксплуатація01 лютого 197227 червня 197707 жовтня 1977
FLAMANVILLE-1PWR1330EDFЕксплуатація01 грудня 197929 вересня 198504 грудня 1985
FLAMANVILLE-2PWR1330EDFЕксплуатація01 травня 198012 червня 198618 липня 1986
GOLFECH-1PWR1310EDFЕксплуатація17 листопада 198224 квітня 199007 червня 1990
GOLFECH-2PWR1310EDFЕксплуатація01 жовтня 198421 травня 199318 червня 1993
GRAVELINES-1PWR910EDFЕксплуатація01 лютого 197521 лютого 198013 березня 1980
GRAVELINES-2PWR910EDFЕксплуатація01 березня 197502 серпня 198026 серпня 1980
GRAVELINES-3PWR910EDFЕксплуатація01 грудня 197530 листопада 198012 грудня 1980
GRAVELINES-4PWR910EDFЕксплуатація01 квітня 197631 травня 198114 червня 1981
GRAVELINES-5PWR910EDFЕксплуатація01 жовтня 197905 серпня 198428 серпня 1984
GRAVELINES-6PWR910EDFЕксплуатація01 жовтня 197921 липня 198501 серпня 1985
NOGENT-1PWR1310EDFЕксплуатація26 травня 198112 вересня 198721 жовтня 1987
NOGENT-2PWR1310EDFЕксплуатація01 січня 198204 жовтня 198814 грудня 1988
PALUEL-1PWR1330EDFЕксплуатація15 серпня 197713 травня 198422 червня 1984
PALUEL-2PWR1330EDFЕксплуатація01 січня 197811 серпня 198414 вересня 1984
PALUEL-3PWR1330EDFЕксплуатація01 лютого 197907 серпня 198530 вересня 1985
PALUEL-4PWR1330EDFЕксплуатація01 лютого 198029 березня 198611 квітня 1986
PENLY-1PWR1330EDFЕксплуатація01 вересня 198201 квітня 199004 травня 1990
PENLY-2PWR1330EDFЕксплуатація01 серпня 198410 січня 199201 лютого 1992
ST. ALBAN-1PWR1335EDFЕксплуатація29 січня 197904 серпня 198530 серпня 1985
ST. ALBAN-2PWR1335EDFЕксплуатація31 липня 197907 червня 198603 липня 1986
ST. LAURENT-B-1PWR915EDFЕксплуатація01 травня 197604 січня 198121 січня 1981
ST. LAURENT-B-2PWR915EDFЕксплуатація01 липня 197612 травня 198101 червня 1981
TRICASTIN-1PWR915EDFЕксплуатація01 листопада 197421 лютого 198031 травня 1980
TRICASTIN-2PWR915EDFЕксплуатація01 грудня 197422 липня 198007 серпня 1980
TRICASTIN-3PWR915EDFЕксплуатація01 квітня 197529 листопада 198010 лютого 1981
TRICASTIN-4PWR915EDFЕксплуатація01 травня 197531 травня 198112 червня 1981
BUGEY-1GCR[14]540EDFЗупинений01 грудня 196521 березня 197215 квітня 197227 травня 1994
CHINON-A1GCR70EDFЗупинений01 лютого 195716 вересня 196214 червня 196316 квітня 1973
CHINON-A2GCR210EDFЗупинений01 серпня 195917 серпня 196424 лютого 196514 червня 1985
CHINON-A3GCR480EDFЗупинений01 березня 196101 березня 196604 серпня 196615 червня 1990
CHOOZ-A(ARDENNES)PWR310SENAЗупинений01 січня 196218 жовтня 196603 квітня 196730 жовтня 1991
CREYS-MALVILLEFBR[15]1200NERSAЗупинений13 грудня 197607 вересня 198514 січня 198631 липня 1998
EL-4 (MONTS D'ARREE)HWGCR[16]70EDFЗупинений01 липня 196223 грудня 196609 липня 196731 липня 1985
G-2 (MARCOULE)GCR38COGEMAЗупинений01 березня 195521 липня 195822 квітня 195902 лютого 1980
G-3 (MARCOULE)GCR38COGEMAЗупинений01 березня 195611 червня 195904 квітня 196020 червня 1984
PHENIXFBR230CEA/EDFЗупинений01 листопада 196831 серпня 197313 грудня 197301 лютого 2010
ST. LAURENT-A1GCR480EDFЗупинений01 жовтня 196307 січня 196914 березня 196918 квітня 1990
ST. LAURENT-A2GCR515EDFЗупинений01 січня 196604 липня 197109 серпня 197127 травня 1992

Дослідження та Розвиток (R & D)

CEA є членом міжнародної програми з вивчення перспективних технологій для майбутніх ядерно-енергетичних систем, котра звертає, в першу чергу, увагу на питання підвищення безпеки, стійкості, економічності, і зобов'язується збудувати прототип реактора четвертого покоління до 2020 року.

Французька R & D програма в рамках IV покоління зосереджена на двох напрямках:

- будівництво реакторів на швидких нейтронах із замкнутим паливним циклом, щоб знизити кінцеву кількість ядерних відходів та максимально ефективно використовувати природні ресурси. Добре вивчені дві конструкції реакторів: реактор на швидких нейтронах з газовим охолодженням і реактор на швидких нейтронах із натрієвим теплоносієм.
- будівництво високотемпературних реакторів (HTR, VHTR) з метою одержання водню для майбутнього промислового використання і транспортування.

У 2007 році розпочато будівництво нового експериментального реактора ділення (100 МВт), званого Жюль Горовиць (Jules Horowitz). Він буде використовуватися для експериментів на ядерних матеріалах та паливі, а також для виробництва медичних радіоізотопів[5].

Міжнародне співробітництво та ініціативи
- Франція є членом ряду міжнародних організацій, включаючи Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Агентство з ядерної енергії (NEA), Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і Всесвітню асоціацію організацій, що експлуатують АЕС (WANO), членом котрої є EDF.
- Франція бере участь в INPRO – проект МАГАТЕ за участю розробників і потенційних користувачів майбутніх ядерних технологій (або інноваційних ядерних систем).
- Франція є членом міжнародного форуму Generation IV (GIF), що складається з 12 країн (+ Euratom), діяльність якого присвячена розвитку наступного покоління ядерних реакторів і технологій паливного циклу[5].

Розвиток людських ресурсів

Національний інститут ядерних технологій та науки (INSTN) є вищим навчальним закладом з підготовки кадрів для атомної промисловості і перебуває під спільним керівництвом Міністерства вищої освіти і науки та Міністерства економіки, промисловості та зайнятості[17].

Він був створений у 1956 році, коли Франція вирішила розвивати ядерну програму, навчати інженерів і дослідників в галузі науки і передових технологій. INSTN бере активну участь у розповсюдженні знань і ноу-хау, розроблених в рамках ЄЕП.

Примітки
  1. planete-energies.com.(фр.)
  2. Les centrales nucléaires. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  3. EDF2. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  4. EDF. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  5. IAEA.(англ.)
  6. Électricité de France. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  7. Areva. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  8. www.alstom.com. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  9. CEA. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
  10. [[[:fr:Cycle du combustible nucléaire]] Cycle du combustible nucléaire].(фр.)
  11. {{cite web| title = Descriptif du parc de centrales électronucléaires| url = fr:Industrie nucléaire en France#Acteurs de l.27industrie nucl.C3.A9aire fran.C3.A7aise}}(фр.)
  12. {{cite web| title = Liste des réacteurs nucléaires en France| url = [[:fr:Liste des réacteurs nucléaires en France}}(фр.)]]
  13. Примітка: з англ. PWR(Pressurize Water Reactor) - реактор з водою під тиском
  14. Примітка: з англ. GCR("Gas Cooled Reactor") - реактор з газовим охолодженням
  15. Примітка: з англ. FBR("Fast Breeder Reactor") - реактор на швидких нейтронах
  16. Примітка: з англ. HWGCR("Heavy Water Gas Cooled Reactor") - реактор з газовим охолодженням та важкою водою як сповільнювачем
  17. www-instn.cea.fr. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 24 листопада 2011.(фр.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.