Язеп Гаврилик

Закінчив Барунську вчительську семінарію. У 1922 один із засновників Радошковицької білоруської гімназії ім. Ф. Скорини. Активний діяч Товариства білоруської школи[1].

З 1925 член БСРГ. У травні 1930 без його згоди зарахований до КПЗБ.

У 1928 обраний послом до сейму Другої Речі Посполитої за списком Робітничо-селянської єдності[1].

Один із творців і голова революційно-демократичної та національно-визвольної організації «Змагання»[1]. Брав участь в організації видання творів класиків марксизму-ленінізму білоуською мовою, яку здійснювало «Змагання»[1].

У 1931 був позбавлений посольського імунітету і засуджений на 9,5 роки в'язниці. У 1932 обміняний на політичних в'язнів з СРСР[1]. Жив у Мінську. Працював завідувачем сектору (відділу) виконання Народного комісаріату освіти БРСР .

Заарештований ГПУ БССР 1 вересня 1933 р. справі «Білоруського національного центру». 9 січня 1934 року засуджений до розстрілу, який замінили на 10 років заслання. В'язень Гулагу в Соловецькому таборі (СЛОН) і будівельних таборах Біломорсько-Балтійського каналу. 25 листопада[2][3] 1937 року "трійка" НКВС по Ленінградській області засуджений до розстрілу. За деякими даними прийняв смерть, як глибоко релігійна людина (адже ще в 1920-і перейшов в баптизм [4]).

Реабілітований за обома вироками 16 серпня 1956.

• Слоўнік Маракова
• Дадатак да слоўніка Маракова^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937–1938 роках: В 2 т. — 2-е вид., доопрац. і доп. — Київ: Сфера, 2003. ISBN 966-7841-40-5 (Т. 1) ISBN 966-7841-68-5 (укр.)