Ялове (Гміна Устрики-Долішні)

Історія села
Адміністративна карта новоутвореного Устрицького повіту, січень 1952 року

Назва походить від ялового (хвойного) лісу, оскільки на терені села переважали хвойні дерева. Писемна згадка про село з'явилася в документі про заснування Берегів Долішніх, датованому 1532 роком. Входило до Перемишльської землі Руське воєводства.

У 1772-1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. Наприкінці XIX століття в селі були цегельня і два млини. На межі XIX і XX століть уздовж потоку Глухого селяни звели кілька десятків будинків[2].

У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. входило до складу ґміни Устрики-Долішні.

З 1940 до 1951 року село відносилось до Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області України (відійшло до Польщі відповідно до договору обміну територіями 1951 року).

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Населення

Демографічна структура на 31 березня 2011 року[1][3]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 91 23 55 13
Жінки 82 12 48 22
Разом 173 35 103 35

У 1921 році село мало 57 будинків і 338 мешканців: 288 греко-католиків, 41 римо-католиків, 21 євангеліста, 38 юдеїв[2].

На 01.01.1939 в селі було 520 жителів, з них 420 українців-грекокатоликів, 40 поляків, 30 євреїв і 30 німців[4].

Пам'ятки

В селі є дерев'яна парафіяльна церква святого Миколая Чудотворця, збудована 1903 року, парафія належала до Устрицького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ[5]. З 1971 року — костел. Церкву внесено до загальнодержавного реєстру пам'ятників історії[6]. Поблизу церкви є зруйнований цвинтар.

Примусове переселення 1951 року

У 1951  після обміну територіями з села насильно переселено 63 сім'ї (320 осіб), з них 54 сім'ї до колгоспу ім. Хрущова (Снігурівський район, Миколаївська область)[7].

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ялове (Гміна Устрики-Долішні)

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кляшторна, Наталя (2006). Акція-51. Останні свідки. Вінниця: ДП «ДКФ». с. 181. ISBN 966-7151-67-0.
  3. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 42.
  5. Шематизм Перемиськои єпархії, 1936, с. 122
  6. Narodowy Instytut Dziedzictwa: Rejestr zabytków nieruchomych — województwo podkarpackie. Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 8 травня 2012.
  7. . Кляшторна, Наталя (2006). Акція-51. Останні свідки. Вінниця: ДП «ДКФ». с. 193. ISBN 966-7151-67-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.