Снігурівський район

Снігурі́вський райо́н існував протягом 1930-2020 років на південному сході Миколаївської області. Районний центр: Снігурівка. 19 липня 2020 року район було ліквідовано внаслідок адміністративно-територіальної реформи[1].

Снігурівський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті регіону
Основні дані
Країна:  Україна
Область: Миколаївська область
Код КОАТУУ: 4825700000
Утворений: 1923
Ліквідований: 19.07.2020[1]
Населення: 40 304 (на 1.02.2016)
Площа: 1395 км²
Густота: 30 осіб/км²
Тел. код: +380-5162
Поштові індекси: 57300—57378
Населені пункти та ради
Районний центр: Снігурівка
Міські ради: 1
Сільські ради: 17[джерело?]
Міста: 1
Села: 46
Селища: 12
Мапа району
Районна влада
Голова ради: Мезіна Тетяна Андріївна
Голова РДА: Зубрицький Іван Олександрович[2]
Вебсторінка: Снігурівська РДА
Снігурівська райрада
Адреса: 57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Центральна, 72
Мапа

Снігурівський район у Вікісховищі

Загальні відомості[3]

Він займає площу 1395 кв.км. На його території 59 населених пунктів, включно з райцентром — містом Снігурівкою та 58 сіл, які підпорядковані 20 місцевим радам.

Сусідні райони:

Рельєф району переважно рівнинний з незначними перепадами в басейні річки Інгулець. Територія має загальний нахил з північного заходу до південного сходу.

Корисні копалини представлені, головним чином, нерудними родовищами — піском, глиною, бутовим камінням. Діє кілька кар'єрів місцевого значення з їхнього видобутку. Виявлено горизонти мінеральних вод хлоридно-сульфатно-натрієвого складу. У радянський час було налагоджено розлив мінеральної води під назвою "Снігірьовська". Однак на початку XXI ст. виробництво припинили.

Населення району становить 46.6 тис. осіб. в тому числі, міського 15.1 тис.осіб. У районі мешкають представники близько 100 національностей. Переважна більшість — українці (87.4%). Мешкає 9% росіян. Решта — білоруси, поляки, молдовани, гагаузи, болгари, вірмени, азербайджанці, татари, чехи, турки-месхитинці, корейці, узбеки та інші.

Перші відомості про поселення людей на території Снігурівщини сягають VIII-VII століть до нашої ери. Тут мешкали кімерійці, які залишили після себе багато поховань у курганах, що були насипані ще раніше іншими кочівниками. Кімерійців згодом витіснили звідси войовничі скіфи.

Територією району проходив стовповий шлях, яким рухалися з глибин Азії кочові орди. Століттями тут володарювали хозари, печеніги, половці. За часів монголо-татарської навали цей безлюдний південний край дістав назву «Дике поле».

Сучасна територія району увійшла до складу Росіїйської імперії після її війни з Туреччиною (17681774 рр).

З кінця XVIII століття почалася колонізація краю німцями. Сюди переселялися також державні селяни, осідали й нащадки козаків та кріпаки-втікачі з Росії, Білорусі.

В 1775 році територія району увійшла до Новоросійської губернії. У 1803 році терени, які нині складають Снігурівщину стали складовою Херсонської губернії.

У 1916 році введено в експлуатацію залізничну гілку Херсон-Миколаїв-Катеринослав (нині це АпостоловеХерсон). Снігурівка стала великою вузловою залізничною станцією[4].

1923 року утворено Снігурівський район, який підпорядковувався Херсонському округу.

8 жовтня 1930 року виходить перший номер районної газети «Соціалістичним шляхом».

18 червня 1931 р. в районі починає працювати одна з перших в Україні машинно-тракторних станцій.

У вересні 1937 року район входить складовою частиною до новоствореної Миколаївської області.

В серпні 1941 року район було окуповано нацистською Німеччиною. За часів поневолення на Снігурівщині діяло шість підпільних груп народних мешканців. Ранньою весною 1944 року район став ареною березнігувато-снігурівської операції, в ході якої було розгромлено 13 ворожих дивізій, які входили до складу 6-ї так званної «армії месників», сформованої замість знищеної під Сталінградом.

Район звільнено від окупантів 14 березня 1944 року.

За короткий час вдалося підняти з руїн народне господарство, відновити виробництво.

1951 року в районі розпочато будівництво Інгулецької зрошувальної системи — тоді однієї з найбільших в Європі. 1956 року завершено першу чергу, яка забезпечила зрошенням 10,8 тис. га землі. 1963 року будівництво завершено[5]. У Снігурівському та Вітовському районі ІЗС зрошує 42,6 тис. га землі[6].

Промисловість

На Снігурівщині нині діє 7 промислових підприємств. Серед них зокрема ВАТ «Снігурівська машинно-технологічна станція», акціонерне товариство «Завод продтоварів», районна друкарня, харчокомбінат районного споживчого товариства, кілька будівельних і транспортних організацій, приватні олійні, хлібопекарні.

В ході реформування агропромислового комплексу на території району засновано 14 приватно-орендних підприємств. Особливо успішно працюють серед них «Зоря», «Веселий Кут», «Нібулон», «Куйбишевський», «Свобода», «Дружба». В районі зареєстровано 225 фермерських господарств.

Соціальна сфера

В районі функціонує 44 загально-освітніх школи, професійно-технічне училище з підготовки механізаторів, водіїв, будівельників, кулінарів, бухгалтерів.

Медичне обслуговування здійснюють районна лікарня, поліклініка, санепідемстанція, дільнична лікарня, 4 лікарні амбулаторії та 39 фельдшерсько-акушерських пунктів.

В розпорядженні снігурівчан 37 будинків культури та клубів, 36 бібліотек.

Є кінотеатр, музична школа, будинок творчості дітей та юнацтва, станція юних техніків, дві дитячо-юнацьких спортивних школи. Серед вихованців спортшколи майстер спорту міжнародного класу, член збірної команди України з футболу Ю.Дмитрулін, чемпіон Світу з підводної стрільбі С.Нетилько, призери чемпіонату Світу і Європи В.Каляма, А.Варакса. В районному центрі споруджено стадіон на 10 тис.місць

Понад 2000 цікавих експонатів представлено в районному історико-краєзнавчому музеї.

Надають свої послуги відділення Ощадбанку, банків «Аваль», Імексбанк та «Приватбанк».

На території району зареєстровано 42 релігійні громади.

Туризм

В Снігурівці засновано парк ім. Шевченка, кілька скверів із зонами відпочинку. Аналогічні місця для дозвілля є в більшості населених пунктів.

На території району збереглися залишки поселень та поховань епохи бронзи ІІІ - І тисячоліть до н.е.

В с.Гречанівка збереглася церква, споруджена у 1850 р. Діє храм у Галаганівці (1890), Василівці (1886).Вистояв і до цього часу успішно експлуатується залізничний міст біля села Любино, збудований у другій половині XIX століття.

В райцентрі споруджено меморіал з скульптурною групою на честь загиблим землякам фронтовикам у роки Великої Вітчизняної війни. Біля залізничної станції на постаменті встановлено танк Т-34 в пам'ять воїнам, котрі проявили масовий героїзм в ході Березнігувато-Снігурівської операції і визволенні Снігурівщини від фашистських загарбників. Пам'ятники на братських могилах загиблим бійцям і офіцерам Червоної Армії встановлено в усіх населених пунктах.

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Снігурівського району були створені 53 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 53,27% (проголосували 16 482 із 30 943 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 41,53% (6 845 виборців); Юлія Тимошенко — 13,54% (2 232 виборців), Сергій Тігіпко — 11,50% (1 895 виборців), Олег Ляшко — 6,08% (1 002 виборців), Михайло Добкін — 5,67% (934 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 2,26%.[7]

Персоналії

Примітки

  1. Постанова ВРУ «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ // Голос України : газета Верховної Ради.  2020. — 18 липня. — Дата звернення: 19.07.2020. — Цитата: «3. Ліквідувати: ... 14) у Миколаївській області: Арбузинський, Баштанський, Березанський, Березнегуватський, Братський, Веселинівський, Вітовський, Вознесенський, Врадіївський, Доманівський, Єланецький, Казанківський, Кривоозерський, Миколаївський, Новобузький, Новоодеський, Очаківський, Первомайський, Снігурівський райони».
  2. Розпорядження Президента України від 23 грудня 2019 року № 583/2019-рп «Про призначення І.Зубрицького головою Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області»
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 квітня 2008. Процитовано 21 червня 2009.
  4. http://www.mycityks.com/pamyat/ingulets_p.html%5Bнедоступне+посилання+з+липня+2019%5D
  5. Історія УКІЗС : [арх. 10.12.2017] // Управління каналів Інгулецької зрошувальної системи. — Дата звернення: 11.08.2018. — Цитата: «З метою отримання гарантованих врожаїв, керівництвом держави було прийнято рішення щодо будівництва на півдні Миколаївської та заході Херсонської областей Інгулецької зрошувальної системи (ІЗС), яке було розпочато в 1951 році будівельно-монтажним управлінням № 14 (БМУ-14 Управління «Укрводбуд»). Перша черга ІЗС введена в дію в листопаді 1956 року і забезпечувала полив 10,8 тис. га зрошуваних земель. Експлуатація системи на той час здійснювалася Миколаївським облводгоспом через експлуатаційну дільницю. Будівництво ІЗС тривало по 1963 рік».
  6. Головна : [арх. 08.06.2017] // Управління каналів Інгулецької зрошувальної системи. — Дата звернення: 11.08.2018.
  7. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 3 квітня 2016.
Баштанський район Березнегуватський район Херсонська область
(Великоолександрівський район)
Вітовський район Херсонська область
(Бериславський район)
Херсонська область
(Білозерський район)
Херсонська область
(Херсон)
Херсонська область
(Білозерський район)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.