Яловицькі
Яловицькі,[1] чи Боженець-Єловицькі (пол. Jełowiccy) власного гербу — український шляхетський рід. Згідно пізньої родової легенди походять від перейславських князів (Ізясла́ва Мстиславича, переяславського (1142—1146) та київського князя (1146—1154)). Представники роду володіли маєтками і займали важливі посади, зокрема, у Кременецькому повіті XV—XVII ст.
Засновник роду — Панько Єловицький, який у середині XV ст. отримав від польського короля Казимира IV Ягеллончика у володіння Ланівці та інші маєтки на Волині. Рід здавна користувався шляхетним гербом Єловицький. На початку XVI сторіччя від Єловицьких відділилась гілка роду, яка стала писатись Лешницькими та Андрузькими від Лішні та Андруги.
Деякі представники роду
- Гнівош Іванович — кременецький повітовий суддя (середина 16 ст.);
- Савин Гнівошович — кременецький земський підсудок 1566–1591, кременецький войський 1595;
- Антон — кременецький земський суддя 1578–1589;
- Матвій — зять князя Острозького, чоловік княжни Марусі
- Захарій — войський крем'янецький, королівський секретар і писар, київський стольник 1621–1629;
- Мартін — войський крем'янецький у 1649, разом з Михайлом Яловицьким власник маєтку в Мильчі.
- Данило — кременецький підкоморій 1632–1648 років, дружини — Пілявська, Чолганська
- Матвій — ловчий волинський, дружина Курдвановська, донька завихостського каштеляна та Браніцької, мав 4 сини
- Іван (Ян) — ловчий волинський
- Йосиф (Юзеф) — мечник волинський
- Єронім Матвій — замолоду військовик, потім духівник РКЦ: канцлер львівський, кантор луцький, канонік краківський та холмський, 13 разів був депутатом Коронного трибуналу, єпископ Пелленський; суфраган, пробощ і генеральний офіціял львівський, коронний секретар
- Казимир — староста гуляницький
- Матвій — ловчий волинський, дружина Курдвановська, донька завихостського каштеляна та Браніцької, мав 4 сини
- Микола — зять князя Івана (Януша) Івановича Чорторийського (†1581), чоловік княжни Олександри
- Філон — суддя каптуровий волинський 1632, войський, певне, суддя гродський, крем'янецький
- Єронім — староста холмський
- Дмитро — військовик, хорунжий чернігівський, дідич на Соколі (пол. na Sokolu)
- Іван (Ян) — луцький канонік РКЦ 1680
- NN — дружина Станіслава Івановича Виговського, внука гетьмана Івана[3]
- Тереза — донька ловчого Матвія, дружина холмського каштеляна Войцеха Олендзького
- Юстина — мати київського каштеляна Максиміліяна Бжозовського.[4]
Яловицький (Єловицький) Василь Федорович — сотник Глухівської сотні у 1678—1696 роках (з перервами).[5]
Див. також
Примітки
- ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Историческая родословная Еловицких . - СПб., 1877.. elib.shpl.ru. Процитовано 1 серпня 2020.
- Rabowicz E. Niemiryczowa (Niemierzycowa) z Jełowickich Antonina' // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXIІI/1, zeszyt 96. — S. 1—3. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 614. (пол.)
- Tomkiewicz W. Brzozowski Maksymilian, herbu własnego (†1659) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 66. (репринт 1989 р.) ISBN 83-04-03291-0 (пол.)
- Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К. : ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с.
Література
- Вінниченко О. О. Князі і некнязі: Про князівський титул Єловицьких // Український історичний журнал. — Київ, 2009. — № 5 (488) (вересень-жовтень). — С. 47—65.
- Гуцал П. Єловицькі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 565. — ISBN 966-528-197-6.
- Boniecki A. Jełowiccy… // Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — T. 9. — S. 4—… (пол.)
- Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — Т. 2. — 761 s. — S. 429—431. (пол.)
http://elib.shpl.ru/ru/nodes/52216-istoricheskaya-rodoslovnaya-elovitskih-spb-1877