Янковський Микола Андрійович

Родився 12 серпня 1944 (село Покотилове, Новоархангельський район, Кіровоградська область); українець. В минулому промисловець, народився у с. Покотилове в 1944 р. та закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут в 1969 р. [5]

Освіта: Дніпродзержинське ремісниче училище (1961—1963); Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут (1963—1969), інженер-хімік-технолог, «Технологія неорганічних речовин та мінеральних добрив»; кандидатська дисертація «Модель зовнішньоекономічної діяльності хімічних підприємств»; докторська дисертація «Управління конкурентоспроможністю підприємства на світових ринках» (Інститут економіки промисловості НАН України, 2005).[6]

• 1963—1969 — черговий слюсар, старший апаратник виробництва аміаку, Дніпродзержинський хімічний комбінат.[7]
• 1969—1970 — служба в армії.[7]
• 1970—1972 — старший апаратник виробництва аміаку, 1972—1974 — начальник дільниці, заступник начальника цеху № 1 виробництва аміаку, 1974—1976 — заступник начальника виробництва аміаку, 1976—1980 — начальник цеху № 1 «Б» виробництва аміаку, 1980—1982 — начальник виробництва мінеральних добрив, 1982—1986 — директор (з 1984 — генеральний директор) Дніпродзержинського ВО «Азот».[7]
• 1986—1987 — заступник директора Первомайського машинобудівного заводу.[7]
• 04.1987-11.1988 — головний інженер, 11.1988-09.1995 — генеральний директор ВО «Стирол».[7]
• 09.1995-1998 — президент, голова правління ВАТ "Концерн «Стирол», м. Горлівка. [8]

Депутат Донецької облради (1994—1998).[7]

Голова Союзу хіміків Донбасу, голова Ради директорів м. Горлівки; член Ради експортерів при КМ України (з 02.1999); член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 03.1997).[7]

Він від самого початку керував будівництвом двох з десяти існуючих українських заводів з виробництва аміаку. Крім того, три з десяти на цей час існуючих підприємств з виробництва аміаку в Україні, були модернізовані під наглядом та за активної участі Миколи Янковського.[9]

Як зазначає у своїй книжці Ігор Шаров, Микола Андрійович свого часу був прихильником приватизації великих промислових підприємств[10]. Член Головної ради і представник Міжнародної організації виробників і торговельників міндобривами (IFA) в Україні.

Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Януковича в ТВО № 48 (2004—2005).[11]

Почавши свою діяльність з вивчення основ хімічного виробництва, Микола Янковський виріс до посади директора підприємства «Азот» у 1982 р. Пізніше він обійняв посаду заступника директора Первомайського машинобудівного заводу. У 1987 р. Микола Янковського було призначено головним інженером, а у 1988 р. генеральним директором ВО «Стирол».[9]

Перед продажем ВАТ «Стирол», компанія готувалася до ІРО, який не було здійснено через нестійку ситуацію на ринку природного газу.[9]

У 2010 р. більша частина акцій ВАТ «Стирол» була продана компанії «Остхем Холдінгз».[9]

Народний депутат України 3-го скликання [6] 03.1998-04.2002, виборчий округ № 47 Донецької області. З'явилось 63.1 %, за 44.9 %, 15 суперників. На час виборів: президент концерну «Стирол». Член фракції НДП (05.1998-04.1999), член групи «Трудова Україна» (04.1999-03.2001), співпрацював з об'єднанням «За єдність, згоду і відродження»; член групи «Регіони України» (03.-11.2001), член фракції «Регіони України» (з 11.2001). Член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з 07.1998).

Народний депутат України 4-го скликання [6] 04.2002-04.2006, виборчий округ № 48 Донецької області, висунутий блоком «За єдину Україну!». За 34.45 %, 17 суперників. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції «Єдина Україна» (05.-06.2002), член фракції «Регіони України» (06.2002-09.2005), член фракції Партії «Регіони України» (з 09.2005). Член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з 06.2002).

Народний депутат України 5-го скликання [6] 04.2006-11.2007 від Партії регіонів, № 17 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з 05.2006). Член Комітету з питань економічної політики (з 07.2006).

Народний депутат України 6-го скликання [6] 11.2007-12.2012 від Партії регіонів, № 15 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з 11.2007). Член Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з 12.2007), заступник голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (з 05.2010); член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації (з 07.2010). Будучи депутатом, 10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики». Як стверджували деякі видання, цей Закон суперечив Конституції України, не мав фінансово-економічного обґрунтування і був спрямований на витіснення російською мовою української[14][15]. Однак, такі твердження виявились неправдивими, оскільки закон продовжує діяти і після Революції Гідності[16], а Конституційний суд України так і не ухвалив свого рішення за поданням[17] депутатів ВР щодо відповідності цього закону  Конституції України.[18]

• Звання Герой України з врученням ордена Держави (22 травня 2003) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку хімічної промисловості, випуск конкурентоспроможної вітчизняної продукції [6][19]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (30 листопада 2012) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[20]
• Почесна відзнака Президента України (7 грудня 1994) — за значний особистий внесок в організацію виробництва нових видів високоякісної хімічної продукції, визнання її на світовому ринку[6][21]
• Орден «Знак Пошани» (за будівництво заводу по виробництву аміаку1979)[6]
• Почесна Грамота Президії Верховної Ради Української РСР (за будівництво другого заводу по виробництву аміаку 1985)[6]
• Почесна Грамота Верховної Ради України [22]
• Орден Української Православної Церкви (2008)
• Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира (першого ступеня 2008)
• Орден преподобного Нестора Літописця з муаровою стрічкою (першого ступеня за будівництво Храму Образа Христа Нерукотворного в місті Горлівка 2008)
• Орден святого апостола Андрія Первозваного (2013)

• Персональна веб-сторінка
• Політична Україна сьогодні
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»