Янлін

Янлін є величним архітектурним ансамблем, спорудженим за єдиною планувально-семіотичною схемою. Мавзолей належить Лю Ці, шостому імператору династії Хань. Мавзолей включає усипальницю, наземні будівлі й супутні поховання (найближчих родичів імператора, його наложниць і придворних фаворитів).

153 року до н. е. назву села, де нині розташована гробниця, було змінено з Їян на Янлін. Імператор помер 141 року до н. е. в своїй резиденції Вейян та був похований у лютому наступного року. Імператриця Ван Сяоцзін, мати імператора Лю Че, померла за 15 років (126 до н. е.) після смерті свого чоловіка й була похована поряд з його могилою[1].

Мавзолей Янлін розташований на півночі від сіл Чжанцзявань і Хоугоуцунь, в околицях міста Чжен'ян. Північна частина комплексу розташована на обох берегах річок Цзін і Вей, сягаючи межі села Чан'ань. Східна сторона мавзолею, де річки Цзін і Вей зливаються, а також західна розташовані на одному рівні з мавзолеєм Чанлін, усипальницею імператора Лю Бана[2].

Фрагмент сучасної експозиції розкопок

Археологічні дослідження мавзолею Янлін почались лише на початку 1970-их років. 1972 року спеціалісти Історичного музею Шеньсі виявили частину поховань у районі Янлін, де до того проводились земельні роботи. Потім, 1978 року, археологи з Муніципального музею Сяньяна провели низку археологічних досліджень в тому ж районі, де виявили гробниці імператора та його дружини й кілька супутніх поховань. 1980 року спеціалісти з Китайської академії наук відновили археологічні дослідження мавзолею та прилеглої території. Від травня 1990 до жовтня 1994 року під керівництвом спеціалістів з Археологічного дослідницького інституту провінції Шеньсі проводились археологічні роботи на території мавзолею. У той період було знайдено два поховання й рештки архітектурних будівель. Як з'ясувалось, та археологічна знахідка є одним з найбільших поховань з багатим поховальним інвентарем. Те поховання належить до 10 найбільших археологічних знахідок 1990-их років у Китаї[3].

1995 року археологічні роботи було продовжено на базі попередніх досліджень. Під час того етапу було виявлено рештки південної брами головної стіни, якою оточений мавзолей, а також середні й невеликі за розмірами поховальні ями.

1 жовтня 1999 року було відкрито Археологічний виставковий центр Янлін[4].

Площа мавзолею становить 12 км²: 6 км з заходу на схід і від 1 до 3 км з півночі на південь. Мавзолей складається з усипальниць, храмів та інших будівель. Усипальниця імператора розташована в самому центрі мавзолею та повернута на схід. На північній та південній сторонах усипальниці імператриці є поховальні ями. Поховання слуг і частина трьох архітектурних будівель розташовані на захід від імператорської усипальниці й вишикувані в колону з півночі на південь. Супутні поховання розташовані в шаховому порядку по обидві сторони від головної дороги мавзолею (сімадао), що у свою чергу розташована на східній стороні від імператорської усипальниці.

Весь мавзолей розташований навколо імператорської усипальниці, що міститься в центрі. Архітектурні будівлі та інші поховання пов'язані між собою зі сходу на захід і паралельні одна до одної з півночі на південь. Мавзолей оточують стіни з утрамбованої землі, 3-3,5 м завширшки. Кожна з тих стін має 3 пари брам, суміжні одна з одною, причому в кутах тих стін відсутні дозорні вежі. В центрі мавзолею є запечатаний вхід, мавзолей за формою нагадує зрізану піраміду, довжина кожної сторони біля основи складає 167,5-168,5 м.

Розкопки навколо піраміди показали, що до неї ведуть 86 вузьких тунелів, що вміщують багатий скарб фігурок, що символізують жертвопринесення. Деякі з тунелів мають вистелену підлогу та дерев'яні підпорки, завдовжки тунелі від 4 до 100 м. Також є п'ять поховань на північному сході, що вишикувані в колону з півночі на південь. Середня ширина поховань 3-4 м. Глибина найбільшої з них становить 100 м, а середня глибина — 4 м. Загальне число поховань — 81: 21 у східній частині, 21 — у північній, 20 — у західній і 19 — у південній[5][6].

Усипальниця імператриці має форму квадрата, кожна сторона якого складає 347,5 — 350 м. На кожній зі сторін були стіни з утрамбованої землі, а також двері. Однак у чотирьох кутах стін не було виявлено дозорних веж. Запечатаний вхід розташований у центрі мавзолею. Усипальниця імператриці за формою нагадує зрізану піраміду. Довжина кожної сторони основи складає 160 м, висота — 26,49. Усипальниця імператриці повернута на схід. У кожному з чотирьох напрямків є вхід до гробниці, східна сторона — одна з найширших і найдовших. Усипальниця імператриці також оточена супутніми похованнями. Ті поховання, що розташовані на південній стороні, займають територію площею 9,600 м², вони мають 14 колон, вишикуваних зі сходу на захід. Дві плоскі ями нагадують горизонтальну лінію, спрямовану з півночі на південь[7].

Первинно будівництво в Китаї наділялось особливим семантичним значенням. Передусім воно мало глибокий релігійно-ритуальний і космологічний сенс. Будь-яка будівля вважалась спеціально організованим простором, що протистоїть зовнішньому хаосу та, відповідно, слугує найбільш сприятливим місцем для спілкування людей з божествами й духами. Той самий магічний сенс первинно мала й практика оточення житла й поселень огорожами. З іншого боку в китайській культурі сам процес будівництва вважався певним сакральним актом, в якому шляхом зведення будівлі приводиться до ладу весь світ. Відповідно планувально-семіотичні принципи окремих будівель та архітектурних ансамблів підпорядковувались космологічним уявленням і моделям. Окрім того, чим величніші й пишніші зводяться будівлі, тим більшу сакральну могутність має їхній господар (будівельник), і зворотна закономірність — для підтвердження та зміцнення сакрального авторитету володаря слід було зводити якомога більшу кількість грандіозних і величних споруд[8].

У плануванні мавзолею Янлін панує принцип симетрії. Інших правил планування, що ґрунтуються на космологічних моделях, додержувались більш суворо. Наприклад, орієнтування усипальниці імператора на схід, імовірно, зумовлено космологічно-релігійними уявленнями, що мали місце у східних прибережних регіонах Китаю, відповідно до яких десь у Східному морі розташовувались чарівні острови (Пенлай), що слугували притулком безсмертних (сянів). У плануванні мавзолею сполучаються квадратні та круглі форми, й неухильно витриманий принцип орієнтації за чотирма сторонами горизонту[9]. Імператор і його дружина поховані в одному мавзолеї, втім у різних гробницях. Причому імператорська усипальниця більша за розміром і розташована в центрі, натомість усипальниця імператриці розташована на північному сході від імператорської гробниці.

Фігура воїна з рештками обладунків

Від 1998 до 1999 року під час археологічних досліджень було проведено пробне дослідження кількох тунелів.

Тунель № 13 є прямокутним, його довжина становила 92 м, ширина — 3 м й висота — 3 м. Тунель мав дерев'яні підпорки та вів з поверхні землі на глибину близько 8 м. Довжина тунелів № 11 і № 19 становила 74 і 20 м відповідно. Під землею було знайдено глиняні фігурки тварин, що були розташовані перед імператорською усипальницею. Всю територію можна умовно розділити на 4 секції відповідно до видів тварин. Загалом було знайдено 235 глиняних фігурок кіз чорного та помаранчевого кольорів, 458 керамічних фігурок собак жовтого, білого, чорного, сірого та помаранчевого кольорів (цікаво, що роти й носи деяких фігурок собак були забарвлені червоним кольором), 33 фігурки овець чорного й рожевого кольорів, а ткож керамічні фігурки поросят чорного та білого кольорів[4].

Наявність подібних фігурок як поховального інвентарю має велике значення. Відповідно до китайської типології домашніх тварин і птахів, вони зводяться до п'яти істот: корова/бик (ню), баран (ян), курка/півень, собака (гоу) та свиня (чжу). Така типологія виникла з ритуально-етикетного укладення, в якому м'ясо перелічених тварин слугувало календарною їжею, а самі вони співвідносились з п'ятьма просторовими зонами — відповідно з Центром, Сходом, Півднем, Заходом і Північчю[10].

Наявність фігурок собак невипадкова, оскільки вони сприймались тваринами, пов'язаними зі світом мертвих і здатними оберігати свого померлого господаря та його притулок від злих сил чи слугувати його провідником у загробному царстві[11].

Також у тунелі № 11 було знайдено глиняні фігурки воїнів, вишикувані в 4 колони. Ті фігурки повернуті обличчям до східної брами мавзолею та спиною — до імператорської усипальниці. Між кожними двома колонами воїнів розміщувались дерев'яні вози. Загалом було знайдено 26 керамічних фігурок воїнів, 17 дерев'яних пофарбованих фігурок коней, 4 дерев'яні вози, зброя з бронзи та заліза і спорядження для коней і возів[12].

У тунелі № 19 була досліджена лише невелика територія, площа якої становить 12 м². Були знайдені 4 дерев'яні фігурки коней, 1 дерев'яний віз, 20 незвичайних фігур воїнів, 10 керамічних фігурок тварин, зброя з бронзи та заліза, спорядження для коней і возів, а також керамічний посуд загальним числом близько 30 одиниць[13].

Кінь відігравав важливу роль як показник соціальної ієрархії китайського суспільства, слугуючи, по суті, ранговою твариною — показником суспільного статусу й матеріальних статків його власника[14].

Зразки зооморфної кераміки

На сьогоднішній день загальна кількість знайдених реліквій близько 50 000, з них: вироби з бронзи, заліза, золота, нефриту, каменю, кераміки, лаку, дерева, кістки, мушлі, шовку й конопель, а також зерна пшениці, просо, боби, солодка картопля, а також рештки керамічних виробів.

У супутніх похованнях імператорської усипальниці були знайдені оголені фігурки. Відповідно до археологічних знахідок було висунуто гіпотезу, що оголені глиняні фігурки з дерев'яними руками, які були одягнені в кольорові одежі під час поховання, виготовлялись спеціально для членів імператорської родини й не входили до складу поховальної атрибутики міністрів і аристократії, хіба що, тільки з дозволу імператора. Їм дозволялось використовувати лише глиняні фігури, одяг яких був також зліплений з глини[15].

Окрім глиняних фігурок чоловіків і жінок, у мавзолеї Янлін були також знайдені фігурки воїнів. Були також вилучені фігурки, що займають різні позиції: стоячи, навприсядки, лежачи, такі, що стискають у руці якісь предмети, фігурки, що танцюють, керують візком, грають на музичних інструментах тощо[16].

У супутніх похованнях, розташованих на півночі й півдні, були знайдені фігури воїнів в обладунках, виготовлених із глини, озброєних щитами і тризубами. Ці фігурки збереглись найкращим чином[17].

• Янлін
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

• Houyuan et al., Lu (7 січня 2016). Earliest tea as evidence for one branch of the Silk Road across the Tibetan Plateau. Scientific Reports 6: 18955. PMC 4704058. PMID 26738699. doi:10.1038/srep18955. Процитовано 09 січня 2019.