Вулиця Братів Міхновських
Вулиця Браті́в Міхно́вських — вулиця у Залізничному районі міста Львова. Сполучає вулицю Коротку з вулицею Комарова та утворює перехрестя з вулицями Декарта, Шараневича і Олени Степанівни.
| Вулиця Братів Міхновських Львів | |
|---|---|
 Синагога «Бейс Аарон ве Ісраель» на вул. Міхновських Синагога «Бейс Аарон ве Ісраель» на вул. Міхновських | |
| Район | Залізничний |
| Назва на честь | Миколи та Юрія Міхновських |
| Колишні назви | |
| Городоцька бічна, Костопальні (Дорога до костопальні), Лещинського, Мазепаґассе, Московська | |
| польського періоду (польською) | Leszczyńskiego Króla |
| радянського періоду (російською) | Московская |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 700 м |
| Координати початку | 49°50′15″ пн. ш. 24°00′15″ сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′38″ пн. ш. 24°00′12″ сх. д. |
| Поштові індекси | 79018[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Поштові відділення | ВПЗ № 18 (вул. Городоцька, 151)[1] |
| Забудова | класицизм, сецесія, польський конструктивізм 1920-х років |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
| |
 Вулиця Братів Міхновських у Вікісховищі | |
Прилучаються вулиці Сидора Голубовича та Стороженка.
Історія
Дорога на місці сучасної вулиці Братів Міхновських була позначена на планах міста ще наприкінці XVIII — на початку XIX століття, у середині XIX століття мала назву Городоцька бічна. У 1871 році отримала назву вулиця Костопальні або Дорога до костопальні, адже неподалік розташовувалося підприємство з переробки кісток худоби на поташ і селітру. На плані Львова 1887 року, автором яких був Юзеф Хованець, серед запланованих до розбудови вулиці позначена і нинішня вулиця, яка, втім, за цим планом мала прямувати до вулиці Янівської (нині — вулиця Шевченка).
З 1901 року називалася вулицею Лещинського, на честь польського короля Станіслава Лещинського, у період німецької окупації, з 1943 року по липень 1944 року — Мазепаґассе, на честь українського гетьмана Івана Мазепи.
У 1946 році отримала назву Московська. Сучасна назва — з 1992 року, на честь українського громадського діяча Миколи Міхновського та його брата Юрія.
Забудова
Через те, що у давні часи на вулиці розташовувалася костопальня — завод, що перепалював кістки худоби на кісткове вугілля, необхідне для цукрових заводів, то інтенсивна забудова вулиці почалася лише наприкінці XIX століття. У забудові вулиці присутні класицизм, сецесія, польський конструктивізм 1920-х років, усі будинки тих часів збереглися. У 1955 році та 1970-х роках було зведено ще дві будівлі.
На початку вулиці, під № 4, розташована синагога «Бейс Аарон ве Ісраель», зведена у 1924—1925 роки на кошти Благодійного товариства «Цорі Ґільод» за проектом архітектора Альберта Корнблюта. За радянських часів, у 1962 році, синагога була закрита та використовувалася як склад, а відновила свою діяльність лише в незалежній Україні. В інтер'єрі синагоги зберігся оригінальний настінний живопис роботи Максиміліана Куґеля[2].
В будинку під № 10 від 1952 року працює точильна майстерня КП «Шик»[3].
Під № 18 розташований одноповерховий будинок початку XX століття. 2020 року будинок розібраний, а на його місці ОСББ «Міхновські» спорудило шестиповерховий багатоквартирний житловий будинок з підземним паркінгом, а на верхніх двох поверхах новобудови облаштували велику мансарду[4].
Будинок під № 25 зведений у 1900 році архітектором Яном Карасінським для власних потреб.
Житловий будинок № 35-А на розі з вулицею Олени Степанівни зведений у 1955 році за проектом архітектора Людмили Нівіної.
У будинку № 23 до 1939 року містилися робітниці культурно-освітні організації «Амета» та «Мелодія». За польських часів у будинку № 8-А була оптова торгівля борошном, у будинку № 9 — хімічна пральня та фарбування Ванделя та Венґжина, у будинку № 11-А — фабрика газових ламп «Польгаз», у будинку № 12/14 — ливарня дзвонів Матгайзеля, у будинку № 26 — перукарня Шалля, у будинку № 32 — фабрика машин Зачковського та фабрика спортивних товарів Зачковського і Дубінського, у будинку № 41 — фірма центрального опалення Антоні Кунца.
.jpg.webp)
Будинок № 2.jpg.webp)
Будинок № 33
Синагога «Бейс Аарон ве Ісраель»
Відомі мешканці
- Богдан Януш — український та польський археолог, етнолог, мистецтвознавець, публіцист, консерватор пам'яток старовини у Львівському воєводстві. Мешкав в будинку на тодішній вул. Лещинського, 8 у 1911—1912 роках[5].
Примітки
- Міське відділення поштового зв'язку. Львів—18. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 4 січня 2022.
- Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Братів Міхновських — синагога «Цорі Ґільод». lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 4 січня 2022.
- Точильна майстерня та ремонт побутової техніки. nash.lviv.ua. Процитовано 4 березня 2021.
- Євгенія Пласконь (7 лютого 2020). У Львові біля костелу Ольги і Єлизавети збудують житловий будинок з підземним паркінгом. varianty.lviv.ua. Варіанти. Процитовано 9 лютого 2020.
- Булик Н. М. Життя і діяльність Богдана Януша в контексті інтелектуального середовища Галичини // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — Львів, 2014. — Вип. 18. — С. 442—468.
Джерела
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 19—20. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 399—400. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 40. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — 656 с. — ISBN 978-966-7007-68-8.
Посилання
- Проєкт «Вулиці Львова»: Братів Міхновських. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 4 січня 2022.