Ярославичі (Тернопільський район)

Перша писемна згадка — 1442 року. Перекази свідчать, що село взяло назву від княжих нащадків Ярославичів. Документ 1469 року вказує на збирання мита в селі Ярославичі Яном Словінкою — польським «паном» з Поморян.[2] 1598 року Ярославичі серед сіл «Золочівського ключа» маєтностей перейшли з рук панів Черенковських у власність Марка Собєського — діда короля Яна ІІІ.

1766 року село мало церкву збудовано з дерева. Після скасування панщини в Австрійській імперії 1848 року в селі 1861 року за кошти громадян збудовано «фігуру», яку освятив о. Андрій Гуніковський. В 1880 році було проведено перепис села, тут мешкав 651 житель у громаді і 59 — у панському дворі. 1866 року була заснована статутова школа яку відвідували 59 дітей. Викладова мова була українська а першим вчителем — поляк на прізвище Маліч.

У 1893 році Ярославичах спалахнула епідемія холери, забрала майже третину мешканців. Епідемія виникла в Бродах і розійшлася майже по всій Галичині. 1909 року місцева парафія нараховувала 690 греко-католиків 16 римо-католиків і 35 євреїв, а завідував нею о. Іоан Олексевич. В школі навчалося 120 дітей.

У Ярославичах під час Першої світової війни відбувся бій кінноти австрійського Золочівського полку уланів і російської 12-ї дивізії, втрати — 969 (Австрія) та 164 (Росія).[3] На території села діяли «Просвіта» та інші товариства, кооператива.

30 червня 1941 року село відзначилося масовими зібраннями з нагоди Акту проголошення Української Держави у Львові.[4]

У 1946 році в селі створено колгосп «Зоря Перемоги». Першим головою був Лука Антонів.

У селі 1968 року споруджено пам'ятник воїнам, що загинули у Другій світовій війні, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

Наприкінці 1980-х тут створено сільський хор під керівництвом Мирослава Довганя, який відкривав усі символічні могили на Зборівщині.

У 1987 році створено колгосп «Відродження». Господарство спеціалізувалося на вирощені зернових культур та цукрового буряка. Тут утримували 750 голів худоби, 200 голів овець і 100 свиней.

Протягом 1990-х село газифіковано і проведено водогін.

Після ліквідації Зборівського району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району[5].

• Володимир Рак — банкір який певний час очолював Асоціацію українських банків у США. 1944 року пішов добровольцем в УПА й опинився у США.
• Володимир Іванович Костюк — кандидат технічних наук, директор Зборівського технічного коледжу ім Пулюя.
• Зіновій Васильович Мельник — кандидат наук, проживає в м. Київ.
• Володимир Іванович Цуп — кандидат сільськогосподарських наук, проживає в Тернополі.
• Михайло Миколайович Версюк — священик, проживає в Зборові.
• Омелян Михайлович Драпінський — священик проживає в Тернополі.
• Володимир Семенович Копець  — письменник («Моя пісня — молитва»).
• Костюк Богдан Іванович — письменник, народився в селі Ярославичі в сім'ї селянина. Через політичні погляди весь час перебував під наглядом КГБ. Автор численних літературних та педагогічних статей кінорецензій, багатьох новел та оповідань які друкуються в районних обласних газетах, альманахах і журналах. Член літературної спілки «Поділля». Біль пам'яті — перша прозова книжка присвячена патріотам України — повстанцям УПА.

Працюють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.

• Уніят В. Ярославичі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 693. — ISBN 978-966-528-279-2.