Марек Собеський
Марек Собєський (пол. Marek Sobieski; 1549/1550 — 10 листопада 1605, Піляшковіце, тепер у гміні Рибчевіце) — польський шляхтич, урядник, політичний, державний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник роду Собеських гербу Яніна. Дід короля Яна III.
| Марек Собеський | |
|---|---|
| Marek Sobieski | |
 Портрет Марека Собеського | |
| Народився | 1549 або 1550 |
| Помер |
10 листопада 1605 Піляшковіце, тепер у гміні Рибчевіце |
| Поховання | костел бернардинців у Любліні |
| Країна | Річ ПосполитаКоролівство Польське |
| Діяльність | урядник, політичний, державний і військовий діяч |
| Відомий завдяки | дід короля Яна III Собеського |
| Суспільний стан | шляхтич |
| Посада | хорунжий великий коронний, луцький і книшинський староста, люблінський воєвода і каштелян |
| Конфесія | Католицька церква і Кальвіністська церква |
| Рід | Собеські |
| Батько | Ян Собеський |
| Мати | Катажина з Ґдешинських |
| Родичі | Ян III Собеський (онук), Себастьян Собеський (брат) |
| У шлюбі з | Ядвіґа зі Снопковських, Катажина з Тенчиньських |
| Діти | Якуб, Зоф'я |
 Герб варіант гербу Яніна | |
Життєпис
Народився 1549 або 1550 року. Був найстаршим сином Яна Собєського та його дружини Катажини Ґдешинської, братом Себастьяна Собеського та дідом короля Яна III.
Можливо, навчався у школі люблинських кальвіністів у Бихаві. З молодих років був пов'язаний із Замойськими гербу Єліта, за сприяння яких 17 липня 1576 року був прийнятий до стану придворних, які несуть службу з почтом у шість коней. Був вправним військовиком, одним з найбільш відданих королю слуг. Брав участь у війні з московитами у 1579—1581 роках, зокрема, відзначився в битві під Торопцем 19 вересня 1580 року.
1598 року любельський воєвoда Марек Собєський отримав «консенс» короля Сігізмунда ІІІ Вази на відступлення Якубові Потоцькому королівщин Черніїв, Хом'яків, Хриплин, Перевозець, «саліни» Велеш(с)ниця.[1] За рішенням сейму 1601 року був призначений комісаром з люстрації Летичівського замку[2]. Через кілька місяців після березня 1602 на чолі 900 вершників та 100 піхотинців брав участь в поході до Молдавії для допомоги Єремії Могилі[3].
Уряди (посади): придворний короля (1577 р.), луцький староста (дохідне староство), хорунжий надвірний коронний (1581 р.), каштелян любельський (близько 1597 р.), воєвода люблінський (1598 р., можливо, з 1597 р.)[4].
Заклав підвалини «фортуни» роду завдяки ласці короля та коронного канцлера Яна Саріуша Замойського. 1581 року з братом отримали на сеймі у дідичну власність королівщину Піляшковіце (пол. Pilaszkowice), сам — державлення Свинюського староства (Волинь, одне містечко, сім сіл). 1598 набув «золочівський ключ» (місто і понад 60 сіл). Мав маєтності на Поділлі, чотири села в Холмській землі (Хорупник, Ґошкув, Вісьнюв, Вєлополє), кам'яницю в Любліні (на неї звернули увагу Браун та Гоґенберґ). У 1596—1601 роках державив Книшинське староство за 12500 злотих/рік.
Помер 10 листопада 1605 року в с. Піляшковіце (тепер у складі гміни Рибчевіце Свідницького повіту Люблінського воєводства). Був похований біля першої дружини в костелі бернардинців у Любліні, якому в 1602 році призначив значні кошти[5].
Cім'я
Одружувався двічі. Перша дружина — Ядвіґа Снопковська (пом. 11 жовтня 1597, через кілька днів після народження другого сина, донька холмського войського Якуба Снопковського (пол. Jakub Snopkowski)[5], сестра коронного хорунжого Стефана Снопковського[6][2], та дружини батька з Гербуртів, очевидно, сестри Анни, дружини Станіслава Замойського[7]). Шлюб між 1575—1579 роками. Діти:
- Якуб — краківський каштелян, воєвода белзький і руський
- Зоф'я — дружина підляського воєводи Яна Водиньського
- Александра Маріанна — дружина маршалка великого литовського Криштофа Веселовського, ініціаторка і співфундаторка будівництва костелу Благовіщення і монастир бригідок (Гродно)
- Катажина — ленчицького воєводи Станіслава Радзейовського
- Ґризельда — дружина дерптського воєводи Дажбога Карнковського, крайчого королеви Яна Розджевского
- Анна — монахиня-бригідка в Гродно.
Друга дружина — Катажина Тенчиньська (донька белзького воєводи Анджея Тенчинського (?—1588)[8]) віно — Блудів на Волині.
- Ян (?—1627).
Примітки
- Lipski A. Potocki Jakub h. Pilawa (ok. 1554—1613) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 20. (пол.)
- Niesiecki K. Korona polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 148.
- Gmieterek H. Sobieski Marek h. Janina (1549/50—1605)… — S. 503.
- Sobiescy Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
- Gmieterek H. Sobieski Marek h. Janina (1549/50—1605)… — S. 504.
- Niesiecki K. Korona Polska… — T. 4. — S. 144.
- Kowalska H. Snopkowski Stefan h. Rawa (zm. 1622), chorąży koronny // Polski Słownik Biograficzny. — 1999—2000. — T. XXXIX.
- Tęczyńscy (01) Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
Джерела
- Gmieterek H. Sobieski Marek h. Janina (1549/50—1605) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIХ/4, zeszyt 163. — S. 502—504. (пол.)
- Niesiecki K. Korona polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 4. — 820 s. — S. 147—148. (пол.)