Ярославка (Бердичівський район)
Яросла́вка — село в Україні, в Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 269 осіб.
село Ярославка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район/міськрада | Бердичівський район |
Громада | Вчорайшенська сільська громада |
Основні дані | |
Засноване | 1605 |
Населення | 269 |
Площа | 1,587 км² |
Густота населення | 169,5 осіб/км² |
Поштовий індекс | 13624 |
Телефонний код | +380 4138 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°47′48″ пн. ш. 29°09′54″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
232 м[1] |
Водойми | р. Яр Цапиного Хутора
' |
Місцева влада | |
Сільський голова | Лизогуб Сергій Степанович[2] |
Карта | |
Ярославка | |
Ярославка | |
Мапа | |
Географія
У селі бере початок річка Яр Цапиного Хутора, ліва притока Роставиці.
Історія
До 1932 року в Ярославці Ружинського району Київської області мешкало близько 1500 осіб.[3]
Одна з найстрашніших сторінок історії українського народу — Голодомор 1932-1933 років — не обминула й село Ярославку. Розпочався голод у Ярославці 1932 року. З району надійшла вказівка, щоб вирощений урожай збіжжя до граминки здати державі, а до тих, хто не здасть, буде застосована «диктатура пролетаріату». Не встигли виконати цього зобов’язання, як надійшло інше страшне розпорядження про додаткове пограбування. Вказівка «батька» всіх народів була виконана. З району приїхали виконавці і разом з сільськими «активістами» взялися до роботи. В селі на них казали «трясуни», бо ж трусили, перетрушували все, що потрапляло під руки, шукаючи в людей залишки хліба. Від голоду померло близько 750 мешканців села,[3] зі всього числа померлих від голодомору на сьогодні встановлено імена лише 323 ярославців.[4]
1935 року село увійшло до складу Вчорайшенського району Житомирської області, а після адмінреформи 1957 року Ярославка знов у складі Ружинського району, але вже Житомирської області.[5]
Під час архелогічних розкопок поблизу Ярославки виявлено давньоруський курганний могильник.[6]
Релігія
В селі діє церква святої Анни (УПЦ КП).
Пам'ятники
В селі відкрито 1991 року відкрито три пам’ятники жертвам Голодомору 1932-1933 років. Один з них при вході на сільський цвинтар, на місці масового поховання жертв Голодомору 1932-1933 років, встановлений пам'ятний знак — обеліск із чорного граніту.[7] Великий хрест встановлений на насипу біля перших колективних поховань, на так званому, Голодному цвинтарі — 300 душ — жертв голоду і напис: «Народна пам’ять жителям с. Ярославки, що померли від голоду та репресій 1933-1937 років...».[8]
Відомі люди
- Ковбасюк Юрій Васильович — український науковець, економіст, президент Національної академії державного управління при Президентові України (2009-2016).[9]
Примітки
- Погода в селі Ярославка
- Ковальчук Д. З голоду вимерла половина села
- Національна Книга пам′яті жертв Голодомору 1932–1933 pp. в Україні. Житомирська область... — С. 741-746.
- Стежками культурної ниви рідного краю...
- Крилівка, Ружинський район, Житомирська область / ІМСУ
- Пам'ятники жертвам Голодомору у Житомирській області
- O. M. Веселова Пам'ятні знаки і пам’ятники жертвам голоду-геноциду 1932-1933 років в Україні
- А. П. Рачинський Ковбасюк Юрій Васильович / ЕСУ
Джерела
- Махорін Г. Історія Ружинщини. Нариси і документи / Г. Махорін; Житомирське науково-краєзнавче товариство дослідників Волині, Ружинська райдержадміністрація. — Житомир : Волинь, 2000. — 160 с. — ISBN 966-7390-60-8.
- с. Ярославка // Національна Книга пам′яті жертв Голодомору 1932–1933 pp. в Україні. Житомирська область / Ред. кол.: М. А. Черненко (гол. редк.), В. М. Врублевський, І. О. Рафальський (заст. гол. редк.), Л. А. Копійченко, М. В. Кордон, О. І. Онищук, О. В. Пастовенський, О. В. Слизькоуха, М. К. Сюравчик, В. В. Шундрик; Авт. кол.: Л. А. Копійченко (кер. наук.-ред. гр.), В. А. Поплавська (зав. наук. ред.), Є. Р. Тіміряєв (зав. наук. ред.), Г. Л. Махорін, А. Ю. Грицюк, В. О. Капітанюк, Ж. С. Пічкурова, Д. Я. Самолюк, І. І. Тимошик, З. О. Тхоржевська. Український інститут національної пам'яті; Житомирська обласна державна адміністрація. — Житомир : Полісся, 2008. — С. 741-746. — ISBN 978-966-655-361-7.