Яськевич Сава Тимофійович

Са́ва Тимофі́йович Яське́вич (нар. 1 серпня 1895, м. Житомир — пом. 20 червня 1996, м. Сідней, Австралія) — український військовик, сотник Армії УНР та УГА, поручник Дивізії «Галичина», голова Союзу українських комбатантів Австралії, командир 8-ї тяжкої сотні дивізії «Галичина» (1944), командир 4-го полку 1-ї Української дивізії УНА (генерал-хорунжий в еміграції). Герой битви під Бродами.

Сава Яськевич
 Сотник
Загальна інформація
Народження 1 серпня 1895(1895-08-01)
м. Житомир
Смерть 20 червня 1996(1996-06-20) (100 років)
м. Сідней,  Австралія
Військова служба
Приналежність  УНР
 Українська держава (1941)
Рід військ  Армія УНР
 Дивізія «Галичина»
 УНА
Війни / битви Перша світова війна
Друга світова війна
Українсько-радянська війна * Бій під Бродами
Командування
Командир 4-го полку I УД УНА
весна 1945 — літо 1945
Командир 8-ї тяжкої сотні дивізії «Галичина»
1944 — весна 1945

Життєпис

Народився у Житомирі в національно свідомій родині. Закінчив Житомирську гімназію, навчався у Київському університеті, закінчив військове училище в Києві (1916). з 1916 року брав участь у Першій світовій війні, був поранений, лікувався в Астрахані.

1918 р. повернувся в Україну. З червня 1919 — викладач та курсовий старшина Житомирської спільної юнацької школи. 1920—1921  — курсовий старшина Спільної (Кам'янецької) юнацької школи. За нез'ясованих обставин 1921 р. звільнений з Армії УНР та позбавлений усіх старшинських звань. Згодом до Української Галицької Армії.

У польській зоні окупації Галичини закінчив гірничу школу у Бориславі (1928), працював на Бориславському нафтородовищі.

1941—1943 — секретар Українського центрального комітету в Дрогобичі. У червні 1943 р. разом із сином Левком вступив до Дивізії «Галичина». Пройшов підготовку на старшинських курсах у Гайделягрі. Брав участь у бою під Бродами, він і його син були поранені. При чому німецьке командування відзначило особистий героїзм Яськевича. У певний момент він організував успішний контрнаступ 8-ї тяжкої сотні дивізії «Галичина».

Сава Яськевич долучився до формування нової Дивізії, яка після вишколу в Нойгамері переїхала на Словаччину, а потім до Югославії та Австрії, де під Фельдбахом Дивізія успішно відбивала прориви червоної навали аж до кінця війни.

Навесні 1945 р. призначений командиром 4-го полку 1-ї Української дивізії Української національної армії. Перед закінченням другої світової війни разом з дивізією відходить на захід і потрапляє у полон.

Після закінчення війни разом із частинами дивізії був інтернований у м. Ріміні (Італія)[1], був комендантом табору українських вояків. 1948 р. разом з іншими вояками табору був перевезений до Великої Британії, звідки 1949 р. емігрував до Австралії, жив у Сіднеї.

1950—1984 — голова Союзу українських комбатантів Австралії. Був одним із найвизначніших та найвпливовіших українських емігрантів в Австралії. Урядом УНР в екзилі був підвищений до звання генерал-хорунжого.

Помер та похований у Сіднеї.

Нагороди
  • «Золотий хрест за особливі заслуги I УД УНА»

Джерела
  • П'ятдесятиліття Союзу Бувших Українських вояків в Канаді, пам'ятна книга. — Гамільтон. — 1987. — С. 83;
  • Енциклопедія Української Діяспори. — Київ — Нью-Йорк — Чикаго — Мельборн. — 1995. — Т. 4. — С. 248;
  • Некролог//Сурмач. — Лондон. — 1996. — С. 93; Некролог//Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. — 1996. — № 4. — С. 119—120;
  • Яськевич Сава. Українці з минулого//Незборима нація. — Київ. — Ч. 318. — Серпень, 2012.

Примітки
  1. Старшини армії УНР vs Совєтські офіцери.Випадок в Ріміні 1945 р.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.