Українська національна армія

Нагороди 1-ї Української Дивізії Української Національної Армії, експонати музею історії Трускавця

Наприкінці війни Німеччини проти СРСР деякі німецькі урядові кола намагалися включити в цю боротьбу на своїй стороні народи Східної Європи. З цією метою був створений російський Комітет визволення народів Росії та Російська визвольна армія (на чолі з генералом Андрієм Власовим). Коли намагання підпорядкувати йому інші національні організації не вдалися, було створено Український Національний Комітет (УНК) і проголошено організацію УНА.

Шеврон УНА (1945 рік)

12 березня 1945 року райхсміністр східних окупованих земель Альфред Розенберґ підтвердив рішення німецького уряду про створення УНК, «як єдиного представника українського народу» та намір зібрати всіх українців, що боролися у складі німецьких збройних сил, в Українську визвольну армію. 17 березня 1945 року Президія УНК (у згоді з президентом Андрієм Лівицьким) призначила командувачем УНА генерала Павла Шандрука, колишнього старшину Армії УНР (він був одночасно і головою УНК), а начальником штабу УНА генерала Аркадія Валійського.

28 березня 1945 року генерал Павло Шандрук склав присягу вояків протитанкової бригади «Вільна Україна» під командуванням полковника Петра Дяченка (1900 вояків) на вірність українському народові. Ця бригада мала б стати зародком 2-ї Української дивізії.

До дивізії «Галичина» генерал Шандрук прибув на фронт до Австрії і, склавши 25 квітня 1945 року присягу вояків дивізії, формально включив її до складу УНА як 1-шу Українську дивізію (близько 16 000 вояків). До УНА зголосилися ще:

• Вільне Козацтво під командуванням полк. Павла Терещенка (700 вояків);
• 281-ша запасна бригада (5 000) розташована у Данії;
• бригада особливого призначення отамана Тараса Бульби-Боровця (400 вояків);
• два піхотні полки охоронної служби (2 000 вояків), які служили в Бельгії та Голландії;
• три курені польової жандармерії;
• відділ зенітної артилерії (юнаків).

Вже не було часу охопити в УНА вояків Українського визвольного війська, в якому було близько 75 000 українців. У всіх частинах, підлеглих Oberkommando des Heeres, було 220 000 українців.

Творення УНА було виявом бажання українського народу мати свої власні збройні сили з огляду на різні можливості закінчення другої світової війни. УНА увійшла в стадію початкової організації Збройних сил.

• Пам'ятник Воїнам Української Національної Армії, полеглим у боях (Личаківський цвинтар, Львів)

• Перша Українська дивізія Української національної армії
• Батьківщина (газета, Ріміні)

• «Тризуб»: Орган Українських Збройних Сил, N47 (373), п'ятниця, 6 квітня 1945
• Одноднівка табору українських полонених Ауербах, квітень 1946:
  • Оригінальне видання;
  • Передрук 1993 року.
• Вольф-Дітріх Гайке Дивизія SS "Галичина" (аудіокнига) Kiev Printers Limited, by Brotherhood of Former Soldiers of 1st Ukrainian Division UNA, 1970, Toronto, Canada (галіс.)
• Лазурко Р. На шляхах Европи. — Чикаго : Братство колишніх вояків 1 УД УНА, 1971. — 368 с., світлини.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Ріміні 1945—1947. Перша українська дивізія Української національної армії у британському полоні в Італії: матеріали до історії дивізії / Упоряд. В. Ревуцький. Братство українських вояків 1-ї української дивізії Української національної армії; Головна управа. — Збірник ІІ. — К. : Смолоскип, 2005. — 282 с.
• Шандрук П. Іст. правда про 1 УД й УПА // Вісті Комбатанта. — Торонто, 1965. — Ч. 1. — С. 5—21.
• Shandruk P. Arms of Valor. — Нью-Йорк, 1959 .