Ґейл (кратер)
Ґейл (англ. Gale)— це метеоритний кратер на планеті Марс діаметром 154 км. Названий на честь Волтера Фредеріка Ґейла, австралійського банкіра, астронома-любителя, який в 1892 році одним із перших дав опис оазисам і каналам на Марсі. Кратер утворився близько 3,5 — 3,8 млрд років тому.
Ґейл англ. Gale | ||||
| ||||
Топографічна карта Кратера Ґейла на Марсі | ||||
5°24′00″ пд. ш. 137°48′00″ сх. д. | ||||
Небесне тіло | Марс | |||
Тип | метеоритний | |||
Діаметр | 154,08 км | |||
Епонім | Волтер Фредерік Ґейл | |||
Ґейл у Вікісховищі |
Особливості
Незвичайною особливістю кратера є висока гора, що знаходиться в самому центрі ударної западини і носить назву Еоліда, також відома за неофіційною назвою, як Гора Шарпа (англ. Mount Sharp)) Її висота становить 5 - 5,5 км над дном кратера. Гора має шарувату структуру, що нагадує осадові породи на Землі.
Точного пояснення утворення такої великої гори в центрі кратера поки немає. За однією з теорій гора «виросла» за 3,5 млрд. років внаслідок впливу погодних та кліматичних умов Марса. Після утворення, в результаті удару якогось космічного тіла, кратер, з плином часу заповнювався сумішшю пилу, льоду і багатих сіркою аерозольних часток (результат активної вулканічної діяльності). Процес заповнення відбувався циклічно під впливом зміни нахилу осі обертання Марса (зміна пір року), чергуючись з періодами ерозії. Це відбувалося протягом мільйонів років. Відкладення, особливо більш ранні, в нижній частині гори, трансформувалися під дією сил тяжіння, вітру і вологи. Сніг і лід в насипу частково випаровувалися в атмосферу в результаті сублімації, частково танули, при цьому пилові складові спресувались, пласти ставали більш компактними, тобто, відбувався процес діагенезу-переродження опадів в осадових породах шляхом їх ущільнення і перетворення мінеральної речовини внаслідок хімічних реакцій. Поступово насип приростав новими пластами, що вже містять сульфати і глини - результат діагенезу. Час від часу, вітрова ерозія руйнувала частини кургану, але осідали нові відкладення, закриваючи собою більш ранні. У результаті вийшла цікава, з наукової точки зору, структура, шари якої містять величезну кількість інформації про геологічної історії Марса.
Дослідження
Перші роботи над визначенням місця посадки Марсіанської наукової лабораторії почалися з обрання 33 потенційних місць посадки ровера Curiosity. Вдруге список місць для посадки виріс до 50 позицій, після 2007 року. В кінці обробки їх залишилося шість. Під час третього «фільтрування» в списку залишилося чотири місця для посадки на Марсі. В четвертий раз обговорення місця посадки марсохіда було проведено після Вересня 2010, п'ятий семінар був проведений 16-18 Травня, 2011 року. 22 липня 2011 року було оголошено, що Кратер Ґейла був вибраний як місце посадки місії Марсіанської наукової лабораторії. К'юріосіті був запущений з мису Канаверал 26 листопада 2011 в 15:02:00 UTC (18:02:00 за київським часом) з майданчика LC-1SLC-41 Станції ВПС США «Мис Канаверал» і приземлився в кратері 6 серпня 2012.
- 7 серпня 2012 — Cол 1 — марсохідом передано на Землю першу кольорову фотографію Марса, зроблену камерою MAHLI, а також серію з 297 кольорових знімків низької роздільної здатності (192 × 144 пікселів), з яких було змонтовано відеоролик зниження й посадки марсохіда. Ці знімки було зроблено під час зниження апарату в кратер Гейла камерою MARDI, спрямованою вниз.
Галерея