Ґренджа-Донський Василь Степанович

Народився 24 квітня 1897 року на Закарпатті у Воловому[2] у типовій верховинській родині.

По закінченні народної школи у Воловому, Василь Ґренджа не зміг далі вчитися, бо батько застудився на лісорозробках і відтоді все життя тяжко хворів, тому не мав грошей на навчання сина. Ще підлітком Василь працював помічником дяка.

У 1912 р. перейшов працювати листоношею за харч і притулок в коморі контори.

У вільний від праці час займався самоосвітою і склав іспити за повний курс тогочасної школи, вивчив угорську мову.

1915 року призваний в армію, невдовзі тяжко поранений на фронтах Першої світової війни, лікувався у Будапешті, знову воював і як офіцер брав участь в Угорській революції. Під час лікування, самостійно навчаючись, склав іспити за два курси Торговельної академії, а по війні — й за третій, останній.

1921 повернувся на Закарпаття. З того часу розпочав літературну діяльність. Життя і творчість В. Ґренджі-Донського охоплюють два важливі періоди. Перший — на рідному Закарпатті, де він писав і видавав власні твори та редагував журнал «Наша Земля» (1927-28), яка була першим на Закарпатті українським літературно-суспільним органом виразно радянофільського напряму. У ній друкувалися твори радянських письменників, особливо з Радянської України, статті про життя і культурний розвиток країни. Другий період — на еміграції в Словаччині, куди В. Ґренджа-Донський зі своїми однодумцями втік з мадярської в'язниці після придушення незалежної Карпатської України.

З ім'ям В. Ґренджі-Донського тісно пов'язані розвиток і становлення нової української літератури та національного відродження на Закарпатті.

Його збірка поезій «Квіти терньом», що вийшла друком у 1923 році, була першою в краї книгою світського автора, написаною українською літературною мовою, а інша — «Шляхом терновим», 1924 року видання — першою книгою, опублікованою українським фонетичним правописом.

Відтак з'являлися книжка за книжкою В. Ґренджі-Донського: збірка поезій «Золоті ключі» (1923), «Тернові квіти полонин» (1928), «Тобі, рідний краю» (1936), «Збірка оповідань з карпатських полонин» (1926), «Покрив туманом співучі ріки…» (1928), історична поема «Червона скала» (1930), історична повість «Ілько Липей — карпатський розбійник» та ін.

Все життя, за винятком короткого періоду Карпатської України, працював фінансистом. Спочатку в Будапешті, потім в Ужгороді у Подкарпатському банку, де працював до осені 1938-го.

З осені 1938 р. до 16 березня 1939 р. був діячем Карпатської України, редактором «Урядового Вісника Правительства Карпатської України».

Після її окупації Угорщиною був тяжко катований в тюрмі та концтаборах.

7 серпня 1939-го втік до Братислави (Словаччина), де працював бухгалтером.

Дух Карпатської України витав у ньому до кінця життя. До слова, його дочка Аліса Ґренджа-Донська в часи боротьби за цю державу (1938—1939) була медсестрою, доглядала за пораненими. Подіям, пов'язаним з розбудовою Карпатської України, присвятив книгу спогадів «Щастя і горе Карпатської України. Щоденник. Спогади». Повне видання творів В. Ґренджі-Донського у 12-ти томах видала в США його дочка Аліса.

Василь Ґренджа-Донський — автор збірок поезій, історичних драм, повістей, мемуарів.

Помер 25 листопада 1974 р. у Братиславі.

Автор поетичних збірок

• «Квіти з терням» (1923),
• «Золоті ключі» (1923),
• «Шляхом терновим» (1924),
• «Китиця квіток» (1925),
• «Тернові квіти полонин» (1928),
• «Тобі, рідний краю» (1936),
• «За ґратами» (1939),
• «Місячні груні» (1969);

прозових творів

• «Оповідання з закарпатських полонин»,
• «Немає набоїв»(1930),
• «Ілько Липей — карпатський розбійник» (Львів, 1936)

збірки вибраних творів

• «Шляхом терновим» (Пряшів,1964; К., 1972)

драматичних поем

• «Зруб» (1948),
• «Русалка» (1945,
• Пряшів, 1968),
• «Спогадів» (1966).

Окремі видання

• «Тернові квіти полонин», 1928;
• «Оповідання з Карпатских полонин», 1928.
• «Ілько Липей — Карпатський розбійник», 1935—1936
• «Щастя і горе Карпатської України: Щоденник», 2002.

«Назустріч волі» — збірка оповідань про гуцульське повстання 1919.

Письменник писав:

Улюбленою моєю темою є героїчна доба 1918/19 років і я завжди туди повертаюся, щоб на моїй скромній бандурі оспівати Святий Бунт і черпати сили на дальше.

У збірці є вісім оповідань, об'єднаних темою боротьби гуцулів за свободу і національне самовизначення. Кожне оповідання побудоване на конкретних фактах, хоча учасники подій названі не справжніми іменами, а вигаданими. Головний герой — Степан Шовковий.

В оповіданні «Від Ясіня до Сиґоту» з документальною точністю подано опис внутрішнього ладу Гуцульської республіки: представницьку раду, військо, суд, закордонні зв'язки, промисли, культурні установи тощо.

Існує версія, що є автором тексту пісні «Пливе кача по Тисині»[3]

Меморіальна дошка в Ужгороді на розі вулиць Панаса Мирного й Підгірної

Меморіальна дошка на будинку в Ужгороді, де до 1938 року проживав поет, відкрита 7 грудня 2011 року, скульптор Іван Маснюк. [4]

12 квітня 2016 року на честь Василя Гренджі-Донського у селі Олешник Виноградівського району перейменували вулицю В. Терешкової.[5]

В Ужгороді ЗОШ № 6 носить ім'я Василя Ґренджі-Донського та площа Гренджі-Донського.

Петро Скунць присвятив поетові вірш «Ґренджа-Донський»: Бо наша правда — для тюрми.

А на свободі надто гречна.

Збагне Америка, не ми, що є поет високий Ґренджа.

Він є і каже: я — це ви.

Та в путах держать нас «гулаги».

Ми Закарпаття — для Москви, а Підкарпаття ми — для Праги.

І каже він: блудні сини, повзуча ваша суть зміїна, таж ми — не просто русини, аж ми — Карпатська Україна.

За це я жив. За це я ліг

не у свою — словацьку землю.

Але від ваших рук і ніг

себе я вже не відокремлю[6]

• Василь Сокіл: про пісню "Пливе кача по Тисині
• В. І. Ільницький, Д. М. Федака. Літописець Карпатської України.

• Вегеш М. М. Гренджа-Донський Василь Степанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 192. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• В. В. Ґабор. Ґренджа-Донський Василь Степанович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Романенчук Б. Василь Гренджа-Донський // Твори Василя Гренджі-Донського. — Вашингтон, 1990. — Т.1. — С. XI—XXVI.
• Барчан В. Лірика Василя Гренджі-Донського // Українська поезія Закарпаття XX століття: Науковий збірник / Упоряд. В. В. Барчан. — Ужгород: Ліра, 2004. — С.43-83.
• Гренджа-Донська З. «Ми є лишень короткі епізоди…». Життя і творчість Василя Гренджі-Донського. — Ужгород: Срібна земля, 1993. — 82 с.
• Луців Л. Василь Гренджа-Донський «Петро Петрович». Рецензія // Література і життя. Літературні оцінки. — Джерзі Ситі — Нью-Йорк: Свобода, б .р. — С. 437—438.
• Мишанич О. Василь Гренджа-Донський // Повернення. Літературно-критичні статті і нариси. — К.: АТ «Обереги», 1993. — С. 94-111.
• Мольнар М. Доля співця полонин. Причинок до творчої біографії В. Гренджі-Донського //Зустрічі культур: З чехословацько-українських взаємовідносин. — Братислава: Словацьке педагогічне видавництво в Братиславі, відділ української літератури в Пряшеві, 1980. — С. 388—447.
• Рекіта В. І. Історія Закарпаття у творчій спадщині Василя Ґренджі-Донського / Передм. В.Задорожного. — Вид. друге, переробл., доп. — Ужгород: Ґражда, 2007. — 112 с.
• Федака Д. Оберег українського Закарпаття // «Криваві тіні Кремлю»: літературна творчість репресованих закарпатців. — Ужгород: Закарпаття, 2006. — С. 101—108.
• Федака П. Василь Гренджа-Донський і «Просвіта» // Пам'ять рідної землі. — Ужгород, 1996. — С.264-268.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Кундрат Ю. Василь Гренджа-Донський як перекладач. Дукля. 1998.  № 4. С. 40–42.