13-та повітрянодесантна дивізія (США)
13-та пові́трянодеса́нтна диві́зія а́рмії США (англ. 13th Airborne Division) — військове з'єднання, повітрянодесантна дивізія повітрянодесантних військ США. Офіційно була сформована в серпні 1943 року у форті Брегг в Північній Кароліні й знаходилася в складі збройних сил США до лютого 1946 року. Участі в бойових діях під час Другої Світової війни не брала.
| 13 повітрянодесантна дивізія США 13th Airborne Division | |
|---|---|
 Нарукавний знак дивізії | |
| На службі | квітень 1943 — 26 лютого 1946 |
| Країна |
 США |
| Вид |
 армія США |
| Тип | Збройні сили США |
| Роль |
 повітрянодесантні війська |
| Чисельність | повітрянодесантна дивізія |
| Прізвиська | «Чорні кішки» (англ. “Black Cats”) |
| Війни/битви | Друга світова війна[1] |
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі | |
Історія
Після активації дивізія залишалася на території континентальних Сполучених Штатів до завершення курсу підготовки, який був пройдений на вересень 1944 року. Однак, формування дивізії продовжували знаходитися ще 4 місяці в США, після того як частина її військ пішла на підкріплення бойових підрозділів 82-ї та 101-ї повітрянодесантних дивізій, що зазнали певних втрат під час боїв в Європі. Більш того, через відсутність достатньої кількості військово-транспортних літаків для підготовки дивізія не завершила повний курс бойової підготовки за програмою навчання. Ця затримка була викликана тим, що 82-га та 101-ша повітрянодесантні дивізії, вели бойові дії в Європі, мали пріоритет у порівнянні з 13-ю[2]. У результаті цих затримок дивізія урешті-решт була повністю підготовлена на січень 1945 року і була передислокована до Франції на європейському театрі воєнних дій в лютому цього ж року[3].
Коли дивізія прибула до Франції, вона перейшла під командування 1-ї союзницької парашутної армії, яка контролювала всі союзні повітрянодесантні з'єднання. У зв'язку з тим, що з'єднання прибуло лише на початку 1945 року, дивізія упустила можливість взяти участь у третій великій повітрянодесантній операції, що проводилася союзниками — операції «Маркет-Гарден».
Згодом дивізія була відібрана для участі в операції «Версіті», повітрянодесантній операції, що планувалася для підтримки форсування основними силами 21-ї групи армій річки Рейн, однак не взяла участі через брак транспортних літаків для виконання бойових завдань в ході операції[4]. Низка інших операцій також планувалися за участю 13-ї дивізії після закінчення операції «Версіті». Проте, ці операції були скасовані, коли цілі, що визначалися для захоплення вже були захоплені в ході швидкого просування союзних наземних військ, і цілі для десанту ставали зайвими[5].
Після завершення війни в Європі, дивізія була передислокована до Сполучених Штатів, де приступила до підготовки до запланованого вторгнення до Японії, але конфлікт на Далекому Сході закінчилася перш, ніж це стало необхідним, і дивізія лишилася в Сполучених Штати. 26 лютого 1946 дивізія була, нарешті, деактивована, і її бойової персонал був переданий в розпорядження 82-ї повітрянодесантної дивізії[6].
Примітки
- Участі в бойових діях не брала
- Huston, p. 125
- Flanagan, p. 285
- Blair, p.440
- Huston, p. 217
- Flanagan, p. 290
Див. також
Джерела
- Blair, Clay (1985). Ridgway’s Paratroopers – The American Airborne In World War II. The Dial Press. ISBN 1-55750-299-4.
- Blythe, William J; Henry, Charles W. (1989). Shoulder Patch of the 13th Airborne Division. Turner Publishing Company. ISBN 0-938021-43-5.
- Devlin, Gerard M. (1979). Paratrooper – The Saga Of Parachute And Glider Combat Troops During World War II. Robson Books. ISBN 0-312-59652-9.
- Flanagan, E.M. Jr (2002). Airborne – A Combat History Of American Airborne Forces. The Random House Publishing Group. ISBN 0-89141-688-9.
- Harclerode, Peter (2005). Wings Of War – Airborne Warfare 1918–1945. Weidenfeld & Nicolson. ISBN 0-304-36730-3.
- Huston, James A. (1998). Out Of The Blue – U.S Army Airborne Operations In World War II. Purdue University Press. ISBN 1-55753-148-X.
- Warren, Dr John C. (1956). Airborne Operations in World War II, European Theater. Air University, Maxwell AFB: US Air Force Historical Research Agency. USAF Historical Study 97.