37-мм зенітна гармата FlaK 36/37/43

37-мм автоматична зенітна гармата FlaK 36/37/43 (нім. 3.7 cm Flak 18/36/37/43) — німецька зенітна гармата періоду Другої світової війни. 37-мм зенітна гармата призначалася для боротьби з літаками, що летять на невеликих висотах (1500-3000 метрів) зі швидкістю 540—600 км/год, і для боротьби з наземними броньованими цілями. Існували варіанти гармати самохідні й такі, що буксували тягачами.

37-мм зенітна гармата FlaK 36/37/43

37-мм зенітна гармата FlaK 43 на вогневій позиції. Північна Франція. 21 червня 1944
Тип зенітна гармата
Походження  Третій Рейх
Історія використання
На озброєнні 1936—1945
Оператори Вермахт
Війни Друга світова війна
Історія виробництва
Розробник Rheinmetall
Розроблено 1935
Виробник Rheinmetall-Borsig
Виготовлена
кількість		 20 243[1] (Німеччина)
360[2] (Румунія)
Варіанти FlaK 18
FlaK 36
FlaK 37
FlaK 43
BK 3,7
Характеристики
Вага 2 000 кг
Довжина 3,626 м
Обслуга 6-7 осіб
Снаряд 37 × 263 мм
Вага снаряду 623—659 г
Калібр 37 мм
Підвищення -7° 30' до +90°
Траверс 360°
Темп вогню 150 постр./хв.
Дальність вогню
Ефективна 4 200 м
Максимальна 7 995 м
37-мм зенітна гармата FlaK 36/37/43 у Вікісховищі

Дизайн та розробка

37-мм зенітна гармата розроблялась німецькою компанією Rheinmetall у 1935 році як 3.7 cm Flak 18 з довжиною стволу 57 калібрів (тому іноді звалась L/57). Максимальна стеля ураження повітряних цілей для гармати становила 4 800 м. При стрільбі по наземних цілях бронебійними боєприпасами гармата була спроможна пробити 36 мм броні під кутом 60° та на відстані 800 м — 24 мм відповідно. Загальна вага зенітної системи з колісною базою становила 3 560 кг (власно артилерійська складова — 1750 кг).

Одним з найістотніших недоліків системи був чотириколісний віз, який виявився занадто важким та неповоротким, тому на зміну йому був розроблений новий чотиристанинний лафет з двоколісним ходом, який відокремлювався. 3,7-см зенітна автоматична гармата з новим двоколісним лафетом і низкою змін в устрої автомата отримала назву 3.7 cm Flak 36.

Варіант 3.7-cm Flak 37 відрізнявся тільки складним, керуючим прицілом з лічильно-вирішальним пристроєм і випереджувальною системою прицілювання.

Вже у ході війни на базі 3.7-cm Flak 37 фірма «Рейнметалл» розробила новий 3,7-см автомат Flak 43. Принциповою відмінністю від попередніх конструкцій була інша схема роботи автоматики, коли частина операцій проводилася за рахунок енергії газів, що відводяться, а частина — за рахунок енергії частин, котрі відкочувалися. Завдяки цьому вдалося збільшити темп стрільби. Боєпостачання було з бічною подачею з обойм ємністю 8 патронів.

З використанням автоматів Flak 43 була створена і спарена зенітка Flakzwilling 43. У ній два автомата розташовувалися один над одним і були з'єднані між собою за допомогою тяги паралелограма.

Flak 43 не змогла повністю витіснити Flak 36 з виробничих ліній — випуск обох типів установок здійснювався аж до кінця війни.

На базі деяких зразків гусеничної техніки німці створили низку зразків ЗСУ, озброєних 37-мм автоматами. Зокрема, починаючи з 1940 року вермахт отримав 339 самохідних установок на шасі 5-тонного напівгусеничного тягача Sd.Kfz. 6, що отримали позначення Sd.Kfz.6/2. Важила ЗСУ — 10,4 т й озброювалася гарматою Flak 36, а її обслуга становила 5 осіб.

Згодом був створений варіант ЗСУ на шасі 8-тонного тягача, прийнятий на озброєння під індексом Sd.Kfz.7/2. Вона була трохи важче — 11,05 т. Озброєння — 37-мм гармата Flak 36. Було виготовлено 123 Sd.Kfz.7/2, причому машини останніх серій отримали бронезахист двигуна і кабіни водія. Наприкінці війни на шасі важкого напівгусеничного тягача sWS випускалися ЗСУ із застосуванням артилерійської частини Flak 43. При цьому кабіна і двигун тягача захищалися бронею, а важила така самоходка 13,5 т.

Порівняльна таблиця 37-мм зенітних гармат часів Другої світової війни
Країна Гармата Швидкострільність Вага снаряда Сумарний залп
 Третій Рейх 37-мм зенітна гармата FlaK 36/37/43 150 0,64 кг[3] 96 кг
 Третій Рейх 3,7 cm SKC/30 30 0,74 кг[4] 22,2 кг
 Франція 37-мм автоматична зенітна гармата Modèle 1925 15-21 0,72 кг[5] 10,8-15,12 кг
 Італія 37 mm/54 Breda Mod. 1932/1938/1939 60-120 0,82 кг[6] 49,2-98,4 кг
 США 37-мм автоматична зенітна гармата M1 120 0,87 кг 104,4 кг
 СРСР 37-мм автоматична зенітна гармата зразка 1939 (61-К) 80[7] 0,73 кг[8] 58,4 кг
 Велика Британія Vickers QF 2 pounder Mark II 115 0,91 кг[9] 104,6 кг
 Швеція Bofors L60 120 0,9 кг[10] 108 кг

Див. також

Посилання

Література
  • Gander, Terry and Chamberlain, Peter. Weapons of the Third Reich: An Encyclopedic Survey of All Small Arms, Artillery and Special Weapons of the German Land Forces 1939—1945. New York: Doubleday, 1979 ISBN 0-385-15090-3
  • Hogg, Ian. Twentieth-Century Artillery. New York: Barnes & Noble Books, 2000. ISBN 0-7607-1994-2 Pg.107
  • Hogg, Ian V. German Artillery of World War Two. 2nd corrected edition. Mechanicsville, PA: Stackpole Books, 1997 ISBN 1-85367-480-X

Відео

Примітки
  1. Ivanov, A. (2003). АРТИЛЛЕРИЯ ГЕРМАНИИ ВО ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЕ (Russian). с. 41–48. ISBN 978-5-7654-2634-0.
  2. Third Axis — Fourth Ally, pag. 30
  3. DiGiulian, Tony. Germany 3.7 cm/57 (1.5") Flak M43 - NavWeaps. www.navweaps.com (англ.). Процитовано 7 червня 2017.
  4. DiGiulian, Tony. Germany 3.7 cm/83 SK C/30 - NavWeaps. www.navweaps.com (англ.). Процитовано 7 червня 2017.
  5. DiGiulian, Tony. France 37 mm/50 (1.46") Model 1925 and CAIL Model 1933 - NavWeaps. www.navweaps.com (англ.). Процитовано 7 червня 2017.
  6. DiGiulian, Tony. Italy 37 mm/54 (1.5") Models 1932, 1938 and 1939 - NavWeaps. www.navweaps.com (англ.). Процитовано 7 червня 2017.
  7. Foss, Christopher (1977). Jane's pocket book of towed artillery. New York: Collier. с. 229. ISBN 0020806000. OCLC 911907988.
  8. DiGiulian, Tony. Russia / USSR 37 mm/67 (1.5") 70-K - NavWeaps. www.navweaps.com (англ.). Процитовано 7 червня 2017.
  9. DiGiulian, Tony. United Kingdom / Britain 2-pdr QF Mark VIII - NavWeaps. www.navweaps.com (англ.). Процитовано 7 червня 2017.
  10. DiGiulian, Tony. USA Bofors 40 mm/60 Model 1936 - NavWeaps. www.navweaps.com (англ.). Процитовано 7 червня 2017.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.