9К55 «Град-1»
9К55 «Град-1» — радянська полкова реактивна система залпового вогню, створена на базі РСЗВ 9К51 «Град».
| 9К55 «Град-1» | |
|---|---|
.jpg.webp) Бойова машина 9П138 «Град-1» | |
| Тип | РСЗВ |
| Походження | Радянський Союз |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1976 — по т.ч. |
| Оператори | див. Оператори |
| Історія виробництва | |
| Виготовлення | 1976 — по т.ч. |
| Виготовлена кількість |
більше 500 |
| Характеристики | |
| Вага | 11.500 кг |
| Довжина | 6.900 мм |
| Ширина | 2.500 мм |
| Висота | 2.480 мм |
| Екіпаж | 3 |
|
| |
Головне озброєння |
ПУ ??? |
| Двигун | 150 кс |
| Трансмісія | 6х6 |
| Дорожній просвіт | 330 мм |
Операційна дальність |
по шосе: 850 км |
| Швидкість | по шосе: 80 км/год |
|
| |
9К55 «Град-1» у Вікісховищі | |
Історія створення
Робота по створенню системи «Град-1» була розпочата за постановою Ради міністрів СРСР № 71-26 від 21 січня 1970 року. Головним розробником системи було призначено НВО «Сплав». Розробка бойової машини була доручена Державному конструкторському бюро компресорного машинобудування під керівництвом головного конструктора О. І. Яскіна. У 1976 році РСЗВ 9К55 була прийнята на озброєння[1][2].
Опис конструкції
Основним призначенням 9К55 є оснащення полкових підрозділів морської піхоти. Система здатна знищувати живу силу противника, неброньовану техніку і бронетранспортери в районах скупчення ворожих підрозділів. До складу системи 9К55 входять[1][2]:
- Бойова машина 9П138;
- Транспортна машина 9Т450;
- Некеровані реактивні снаряди 9М28Ф;
- Комплект зі спеціальним арсенальним обладнанням 9Ф380.
Бойова машина 9П138
Бойова машина 9П138 являє собою полегшену версію БМ-21. Як база використовується вантажний армійський автомобіль ЗІЛ-131. На вантажній платформі автомобіля встановлений станок з пакетом із 36 напрямних. У задній частині платформи знаходяться відкидні упори з двома амортизаторами, для поглинання розгойдування при веденні вогню[1][2].
В номенклатуру боєприпасів входять такі типи снарядів[1]:
- 3М16 — реактивний снаряд з касетною головною частиною, в складі головної частини перебуває 5 протипіхотних мін ПОМ-2;
- 9М28К — реактивний снаряд з касетною головною частиною, в складі головної частини перебуває 3 протитанкові міни ПТМ-3;
- 9М28С — реактивний снаряд з відокремлюваною запалювальною головною частиною;
- 9М28Ф — реактивний снаряд з відокремлюваною фугасної головною частиною.
Заряджання машини проводиться вручну, або з ґрунту, або з транспортно-заряджаючої машини 9Т450. Завдяки нижчій посадці пакета з напрямними, процес заряджання істотно полегшений. Повний цикл перезаряджання становить від 12 до 15 хвилин. Пуск може здійснюватися як одиночними пострілами, так і залпом як з кабіни, так і з виносного пульта на відстані до 60 метрів від машини. Механізми наведення ручні. Станок може наводитися в горизонтальній площині без перестановки шасі в діапазоні кутів від -60° до +60°, а у вертикальній — від 0° до +55°[1].
Транспортна машина 9Т450
| 9Т450 | |
|---|---|
| Виробник | ЗІЛ |
| Роки виробництва | з 1983 |
| Клас | транспортно-заряджальна машина |
| Стиль кузова | Фургон |
| Платформа | ЗІЛ-131 |
| Довжина | 7130 мм |
| Ширина | 2500 мм |
| Висота | 2975 мм |
| Кліренс | 330 мм |
| Вага | 7400 кг |
| Найвища швидкість | 80 км/год |
Для перевезення боєприпасів, можуть використовуватися як вантажівки ЗІЛ-130, ЗІЛ-157К або Урал-4320 з комплектом стелажів РСЗВ, так і транспортна машина 9Т450 з комплектом стелажів, виконана також на базі ЗІЛ-131 і прийнята на озброєння у 1983 році. Для ведення нічних бойових дій машина обладнується приладом нічного бачення ПНВ-57Е. Радіозв'язок забезпечується за допомогою радіостанції Р-108М[1].
Модифікації
- 9К55 «Град-1» — колісний варіант з бойовою машиною 9П138 та транспортною машиною 9Т450
- 9К55-1 «Град-1» — гусеничний варіант з бойовою машиною 9П139 на базі самохідної гаубиці 2С1 «Гвоздика» і транспортно-заряджальної машини 9Т451 на базі багатоцільового гусеничного транспортера МТ-ЛБу «Маргаритка»
Оператори
СРСР
Білорусь — 5 9П138, станом на 2010 рік[3]
Ірак — кількість і статус невідомі[2]
Казахстан — кількість і статус невідомі[2]
Росія:
- Сухопутні війська Росії — 420 9П138, станом на 2012 рік[4]
- Морська піхота Росії — 96 9П138, станом на 2012 рік[5]
Туркменістан — 9 9П138, станом на 2012 рік[6]
Узбекистан — 24 9П138, станом на 2012 рік[7]
Україна — 20 9П138, станом на 2012 рік[8]
Бойове застосування
- Афганська війна (1979—1989) — застосовувалися радянськими військами[2].
Збережені екземпляри
- Росія:
- Музей техніки Вадима Задорожного в Московській області;
- У Військово-історичному музеї Східного (Далекосхідного) військового округу в Хабаровську.
Див. також
- Номенклатура боєприпасів до РСЗВ «Град»
- 9П139 — бойова машина реактивної системи залпового вогню «Град-1» на базі самохідної гаубиці 2С1
- 9К54 «Град-В» — десантована машина реактивної системи залпового вогню
Примітки
- Карпенко А. В., Современные реактивные системы залпового огня, стр. 18—19
- Гуров С. В. Реактивная система залпового огня 9К55 «Град-1». Ракетная техника. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 15 січня 2012.
- The Military Balance 2010. — P. 178.
- Military Balance 2012, с. 193
- Military Balance 2012, с. 196
- Military Balance 2012, с. 290
- Military Balance 2012, с. 291
- Military Balance 2012, с. 166
Література
- Карпенко А. В. Реактивная система залпового огня «Град-1» с боевой машиной 9П138 // Современные реактивные системы залпового огня. — С. 18-19.
Посилання
- Гуров С. В. Реактивная система залпового огня 9К55 «Град-1» ((рос.)). Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 10 листопада 2014.