98-ма гвардійська повітрянодесантна дивізія (СРСР)

98-ма гвардійська повітрянодесантна Свірська Червонопрапорна, ордена Кутузова дивізія (98 гв. ПДД) — з'єднання повітряно-десантних військ Радянської армії, що існувало у 1944—1992 роках.

98-ма гвардійська повітрянодесантна дивізія
(1946—1992)
98-ма гвардійська стрілецька дивізія
(1944—1946)
рос. 98-я гвардейская воздушно-десантная Свирская Краснознамённая, ордена Кутузова дивизия имени 70-летия Великого Октября
На службі 1944 — 1992
Країна  Радянський Союз →
 Росія
Вид  Повітрянодесантні війська
Чисельність дивізія
Війни/битви

Друга світова війна

Нагороди
Звання Свірська

З'єднання брало активну участь в бойових діях на завершальному етапі Другої світової війни, в операціях та навчаннях Радянської армії в період з 1946 по 1991 роки.

Історія

Історія створення дивізії розпочалась з 13-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії, яка була сформована у грудні 1943 року та була зведена з трьох окремих повітряно-десантних бригад — 18-ї, 19-ї та 20-ї. На початку 1944 року 13 гв. повітряно-десантна дивізія була переформована на 98-ту гвардійську стрілецьку дивізію, а вже до жовтня того ж року вона була переформована у 98-му гвардійську повітряно-десантну дивізію.

Друга світова війна

В ході радянсько-німецької війни дивізія брала участь в наступних операціях:

До 15 лютого 1945 року дивізія була знову переформована на 98 гв. стрілецьку дивізію.

Післявоєнний період

3 червня—14 червня 1946 року, зі стрілецької, дивізія була переформована на повітряно-десантну з дислокацією у Приморському ВО у складі 37-го гвардійського повітряно-десантного корпусу.

В 1951 році, управління 37 гв.ПДК було передислоковано до Забайкальського ВО, туди ж передислокували і 98 гв. повітряно-десантну дивізію. У цей час корпусом командував легендарний генерал Василь Пилипович Маргелов. Через стрибки з парашутом проходив весь особовий склад корпусу, у тому числі тилові підрозділи корпусу.

До 1961 року дивізія включала такі підрозділи та частини: 217-й, 299-й та 300-й гв. повітряно-десантні полки та інші.

В липні — серпні 1969 року, 98-а повітряно-десантну дивізію було передислоковано з Далекого Сходу до м. Болграда Одеської області (Україна)[1].

Склад

У 1989 році, 98-а гвардійська повітряно-десантна Свірська Червонопрапорна, ордена Кутузова дивізія мала наступний склад:

  • Управління дивізії (в/ч 22081), м. Болград;
  • 217-й гвардійський парашутно-десантний Свірський ордена Кутузова ступеня полк ​​(в/ч 11389), м. Болград;
  • 299-й гвардійський парашутно-десантний Кутузова III ступеня полк (в/ч 52432), м. Болград;
  • 300-й гвардійський парашутно-десантний ордена Кутузова III ступеня полк ​​(в/ч 40390), м. Кишинів;
  • 1065-й гвардійський артилерійський Червонопрапорний полк ​​(в/ч 31539), c. Веселий Кут (Одеська область);
  • 215-а окрема гвардійська розвідувальна рота (в/ч 03391), м. Болград;
  • 100-й окремий зенітний ракетно-артилерійський дивізіон (в/ч 73512), м. Болград;
  • 112-й окремий інженерно-саперний батальйон, м. Болград;
  • 674-й окремий гвардійський батальйон зв'язку (в/ч 89592), м. Болград;
  • 15-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон, м. Болград;
  • 1683-й окремий батальйон матеріального забезпечення, м. Болград;
  • 613-й окремий батальйон десантного забезпечення, м. Болград;
  • 176-й окремий медичний батальйон, м. Болград;
  • 728-а станція фельд'єгерсько-поштового зв'язку (в/ч 36477), м. Болград;
  • 243-а окрема військово-транспортна авіаційна ескадрилья (в/ч 68226), м. Болград;
  • окрема коментданська рота (в/ч 22081 А), м. Болград;
  • окрема рота хімічного захисту (в/ч 22081 Б), м. Болград;
  • полігон дивізії, с. Тарутине (Одеська область).

Післярадянський період

Після розпаду СРСР, в період з липня 1992 по травень 1993 року, дивізія була розділена поміж Україною, Росією та Молдовою. Найменування 98-ма повітрянодесантна дивізія було успадкувано частиною з'єднання, що була передана до складу Збройних сил РФ[2].

Російській Федерації відійшли також штаб дивізії зі Бойовим прапором та нагородами, 299-й гв. парашутно-десантний полк з Бойовим прапором полку і бойовими машинами, 217-й гв. парашутно-десантний полк з Бойовим прапором полку, але без бойових машин, які залишилися Україні, більшу частину 1065-го артилерійського полку з Бойовим прапором і деякою частиною техніки дивізійного комплекту, яку також було виведено до РФ.

Україні відійшла частина 217-го гв. парашутно-десантного полку та частина 1065-го артилерійського полку, що дислокувався у селі Веселий Кут. Колісна техніка та інше майно полків, дислокованих в Україні поділили навпіл з Російською Федерацією.

Республіці Молдова відійшло близько 50 відсотків військової техніки та особового складу, а саме 300-й гв. парашутно-десантний ордена Кутузова III ступеня полк ​​(в/ч 40390) з дислокацією в м. Кишинів (Молдова). Відповідно, 300 гв. парашутно-десантний полк був виведений зі складу дивізії та йому був наданий статусу "окремого".

Підпорядкування

37-й повітряно-десантний корпус
37-й гвардійський стрілецький корпус
7-ма армія
9-та гвардійська армія
ПДВ СРСР.

Командири
  • полковник Віндушев, Костянтин Миколайович (23.12.1943 — 10.11.1944);
  • генерал-майор Ларін, Василь Михайлович (11.11.1944 — січень 1947);
  • генерал-майор Мошляк, Іван Никонович (з січня до травня 1947);
  • генерал-майор Алімов, Михайло Васильович (07.05.1947 — 1950);
  • генерал-майор Савчук, Валерій Іванович (з травня 1950 — 04.04.1952);
  • генерал-майор Рябов, Петро Михайлович (04.04.1952 — 1.07.1954);
  • полковник Дєдов, Іван Семенович (15.10.1954 — 30.05.1956);
  • полковник Євдан, Андрій Олексійович (30.05.1956 — 26.01.1957);
  • генерал-майор Сорокін, Михайло Іванович (26.02.1957 — 12.09.1962);
  • генерал-майор Сухоруков, Дмитро Семенович (12.09.1962 — 28.03.1966);
  • генерал-майор Баранов, Микола Єгорович (28.03.1966 — 1967);
  • генерал-майор Самойленко, Геннадій Климентович (1967 — 1973);
  • Соколов, Олексій Анатолійович (1973 — 1977);
  • Лебедєв, Віталій Михайлович (1977 — 1982);
  • Пікаускас, Освальдас Миколович (1982 — 1985);
  • Чиндаров, Олександр Олексійович (1985 — 1989);
  • Востротін, Валерій Олександрович (1989 — 1992).

Нагороди

Примітки
  1. С. Мединський Колишню славу не повернути (Частина 1)
  2. С. Мединський Колишню славу не повернути (Частина 2)

Література
  • Маргелов В.Ф., Лисов И.И., Самойленко Я.П. Советские воздушно-десантные (Военно-исторический очерк). — М. : Воениздат, 1980. (рос.)
  • Лисов И.И. Десантники. — М., 1968. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.