Adosomus

Зовнішній вигляд

Жуки середніх і досить великих розмірів: 9.5 −21.5 мм у довжину. Основні ознаки[1]:

  • головотрубка товста, однакової ширини на всьому своєму протязі, вкрита глибокими точками, в передній половині має ледь помітний негострий серединний кіль і, як правило, крайові поздовжні кілі.
  • вусики чітко колінчасті, 2-й членик їх джгутика звичайно коротший (в усякому разі не довший) за 1-й.
  • передньоспинка має лопаті позаду очей і вкрита блискучими чорними зернятками, як і основа надкрил.
  • надкрила більш або менш паралельнобічні, не розширені дозаду.
  • тіло зверху часто має плями й смуги з білих волосків.

Фотографії Adosomus дивись:[2], а детальніший опис морфології — у[3].

Спосіб життя

Не вивчений. Ймовірно, він типовий для Cleonini і пов'язаний із полинами.

Географічне поширення

Всі види цього роду мешкають у межах Палеарктики. В Україні мешкає описаний П.-С. Палласом один вид — Adosomus roridus Pallas, 1781, знахідки якого траплялися у степовій зоні[4].

Класифікація

Описано щонайменше 9 видів роду Adosomus. Він включає такі підроди та види[5]:

Adosomus Faust, 1904:

  • Adosomus karelini (Fåhraeus, 1842) (Казахстан, Західний і Східний Сибір, Північний Іран, Киргизстан, Китай)
  • Adosomus roridus Pallas, 1781 (Південь Європи від Італії до Казахстану)

Pseudadosomus Arzanov, 2005:

  • Adosomus koreanus Voss, 1937 (Північна Корея)
  • Adosomus granulosus Mannerheim, 1825 (Східний Сибір, Монголія, Китай, Далекий Схід, Японія, Південна Корея)
  • Adosomus melogrammus Motschulsky, 1854 (Китай, Далекий Схід, Японія)
  • Adosomus parallelocollis Heller, 1923 (Китай)

Xeradosomus Arzanov, 2005:

  • Adosomus albisquama Ter-Minasyan, 1976 (Монголія)
  • Adosomus grigorievi Suvorov, 1915 (Східний Сибір, Китай)
  • Adosomus samsonowii Gebler, 1844 (Казахстан, Киргизстан, Туркменістан, Західний Сибір, Монголія, Китай)

Примітки
  1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 76
  2. Подсемейство Lixinae Schönherr, 1823 — атлас долгоносиков (Curculionidae) России и близлежащих стран. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/cleonini.htm
  3. Арзанов Ю. Г. К познанию систематики долгоносиков…// Кавказский энтомол. бюллетень, 2005, т. 1, вып.2, с. 129–149.http://ssc-ras.ru/files/files/CEB1%282%29Arzanov1.pdf
  4. Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptеra, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
  5. Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 437. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.