Cleonini

Жуки середніх і досить великих розмірів. Головні ознаки[1]:

• вусикові борозенки від місця прикріплення вусиків доходять майже до вершини головотрубки ;
• головотрубка товста, облямована кілями, зверху з одним-трьома поздовжніми кілями;
• передньоспинка вкрита особливою скульптурою або (інколи) вкрита звичайними крапками;
• 2-й членик задніх лапок за довжиною дорівнює 3-му, або довший від нього.

Форма тіла звичайно довгаста. Забарвлення верхньої частини тіла — із візерунком з плям та ліній білих, сірих, коричневих тонів та чорних тонів. Воно утворене лусочками, волосками і пилковидним наліо, а також рельєфними опуклостями та заглибленнями[2].

Усі Cleonini рослинноїдні. Місця їх мешкання пов'язані з трав'янистими, рідше — дерев'янистими рослинами, листям і стеблами яких вони харчуються. Здебільшого це рослини з родин амарантових (Chenopodiaceae), айстрових (Asteraceae), бобових (Fabaceae) та інших. За харчовою спеціалізацією більшість Cleonini є широкими олігофагами.

Преімагінальні стадії (яйце, личинка, лялечка) Cleonini здебільшого розвиваються вкоренях рослин або в ґрунті навколо коренів, інколи в кореневій шийці — місці з'єднання кореня й стебла[3].

Самка для відкладання яйця вигризає заглиблення у рослинній поверхні, а відклавши яйце, звичайно замуровує його. Часто-густо яйце відкладається просто у заглиблення в ґрунті поблизу кореневої шийки[4]. Личинки деяких видів, розвиваючись у корені, утворюють аномальне розростання рослинних тканин — гал[5].

Усі Cleonini української фауни дають одне покоління на рік. Зимують звичайно імаго, причому поза межами кормової рослини — у верхньому шарі ґрунту, підстилці, попід камінням[6].

Основні природні регулятори чисельності Cleonini — низка видів паразитичних комах, грибів та хижі хребетні[7][8].

Описано близько 600 рецентних і декілька десятків вимерлих видів Cleonini. Більша їх частина мешкає у Палеарктиці (~480 видів), помітно менше їх у Афротропіці (~70), Неарктиці (~50), Неотропіці (~90) Індо-Малайській області (~30)[9]. В Україні мешкає близько 40 видів Cleonini, кількість видів в локальних фаунах України, як і в Палеарктиці в цілому, зменшується у напрямку «південь→північ»[10]. На поширення й чисельність Lixini впливає діяльність людини[11]. Через її негативний вплив один вид цієї триби — Левкомігус білосніжний занесений до Червоної книги України[12].

Вважають, що можливими предками Cleonini біли предкові форми сучасного роду Atactogaster, що є носієм досить примітивних морфологічних ознак. Ті предки в олігоцені жили у Південно-Східній Азії[13]. Звідти ж вони згодом розселялися, утворюючи в нових умовах численні нові форми, що стали родами вказаної триби.

В екосистемах Cleonini є суттєвою ланкою кругообігу речовин та енергії, в першу чергу як фітофаги — споживачі рослинної органіки, конкуренти інших рослиноїдних тварин. Вони важливі також як їжа для паразитів. Окремі види цієї триби завдають економічно відчутної шкоди сільському господарству (звичайний буряковий довгоносик) та піскозакріплювальним насадженням[14]. Проте більшість видів у цьому відношенні нейтральні либонь можуть становити хіба що потенційну загрозу для культивованих рослин. Деякі Cleonini використовувались або випробовувались як гербіфаги — винищувачі бур'янів.

Описано понад 600 видів Cleonini[15]. Триба включає близько 80 родів[16]: