Callistolixus

Зовнішній вигляд

До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 6-23 мм.[1]. Основні ознаки:

  • тіло циліндричне;
  • кігтики при основі зрослися;
  • вершина кожного з надкрил окремо видовжена за вершину черевця і загострена, ці загострення розходяться у боки;
  • надкрила за серединою із світлою поперечною перев'яззю, а у передній їх половині звичайно є ще й широка світла смуга вздовж шва, яка з'єднується із перев'яззю за серединою;
  • борозенки при основі та вершині надкрил часто мають глибокі розриви, бічні борозенки в передній частині дуже сильно вигнуті;
  • черевце знизу, біля бокового краю, із плямами з густих повстеподібних волосків.

Фото видів цього під роду див. на[2].

Спосіб життя

Типовий для видів роду Lixus. Для вивчених у цьому відношенні видів рослинами-господарями слугують різні види з родини Селерові. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладають у стебла. Личинки живляться тканинами серцевини і заляльковуються у камері з тонкими стінками.

Географічне поширення

Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його центральної частини. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. Один з видів цього підроду мешкає в Україні[3] (див. нижче).

Класифікація

Наводимо перелік 10 видів цього підроду, що мешкають у Палеарктиці[4]. Вид з української фауни позначений кольором:

  • Lixus bifasciatus Petri, 1904 — Казахстан, Середня Азія
  • Lixus cylindrus Fabricius, 1781 — вся Південна Європа, Західний Сибір, Закавказзя, Іран, Туреччина
  • Lixus farinifer Reitter, 1892 — південь Європейської Росії, Закавказзя, Іран, Туреччина
  • Lixus furcatus Olivier, 1807 — Південна Європа, Закавказзя, Іран, Туреччина, Сирія, Алжир, Марокко
  • Lixus hypocrita Chevrolat, 1866 — Іспанія
  • Lixus kulzeri Zumpt, 1932 — Туреччина
  • Lixus motacilla Schönherr, 1832 — Закавказзя, Іран
  • Lixus obesus Petri, 1904 — Південна Європа (від Італії до Закавказзя), Іран, Ліван, Туреччина
  • Lixus petiolicola Güultekin & Korotyaev, 2011 — Туреччина
  • Lixus tschemkenticus Faust, 1883 — Казахстан, Таджикистан

Примітки

  1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92, 11-114
  2. http://www.zin.ru/animalia/coleoptera/rus/lixini.htm
  3. Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptеra, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
  4. Gültekin, L.& Fremuth J. : Lіxini, p. 464–465 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.