Callistolixus

До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 6-23 мм.[1]. Основні ознаки:

• тіло циліндричне;
• кігтики при основі зрослися;
• вершина кожного з надкрил окремо видовжена за вершину черевця і загострена, ці загострення розходяться у боки;
• надкрила за серединою із світлою поперечною перев'яззю, а у передній їх половині звичайно є ще й широка світла смуга вздовж шва, яка з'єднується із перев'яззю за серединою;
• борозенки при основі та вершині надкрил часто мають глибокі розриви, бічні борозенки в передній частині дуже сильно вигнуті;
• черевце знизу, біля бокового краю, із плямами з густих повстеподібних волосків.

Фото видів цього під роду див. на[2].

Типовий для видів роду Lixus. Для вивчених у цьому відношенні видів рослинами-господарями слугують різні види з родини Селерові. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладають у стебла. Личинки живляться тканинами серцевини і заляльковуються у камері з тонкими стінками.

Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його центральної частини. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. Один з видів цього підроду мешкає в Україні[3] (див. нижче).

Наводимо перелік 10 видів цього підроду, що мешкають у Палеарктиці[4]. Вид з української фауни позначений кольором:

• Lixus bifasciatus Petri, 1904 — Казахстан, Середня Азія
• Lixus cylindrus Fabricius, 1781 — вся Південна Європа, Західний Сибір, Закавказзя, Іран, Туреччина
• Lixus farinifer Reitter, 1892 — південь Європейської Росії, Закавказзя, Іран, Туреччина
• Lixus furcatus Olivier, 1807 — Південна Європа, Закавказзя, Іран, Туреччина, Сирія, Алжир, Марокко
• Lixus hypocrita Chevrolat, 1866 — Іспанія
• Lixus kulzeri Zumpt, 1932 — Туреччина
• Lixus motacilla Schönherr, 1832 — Закавказзя, Іран
• Lixus obesus Petri, 1904 — Південна Європа (від Італії до Закавказзя), Іран, Ліван, Туреччина
• Lixus petiolicola Güultekin & Korotyaev, 2011 — Туреччина
• Lixus tschemkenticus Faust, 1883 — Казахстан, Таджикистан