Clinopodium serpyllifolium

Clinopodium serpyllifolium (шанта чебрецелиста як Micromeria serpyllifolia[1], мікромерія чебрецелиста як Micromeria serpyllifolia)[2] — вид трав'янистих рослин родини глухокропивові (Lamiaceae), поширений на півдні Європи й заході Азії.

?
Clinopodium serpyllifolium

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
— Ембріофіти (Embryophyta)
— Судинні (Tracheophyta)
— Euphyllophyta
— Насінні (Spermatophyta)
— Покритонасінні (Angiospermae)
— Eudicots
— Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Підродина: Nepetoideae
Триба: Mentheae
Рід: Пахучка (Clinopodium)
Вид: C. serpyllifolium
Біноміальна назва
Clinopodium serpyllifolium
(M.Bieb.) Kuntze, 1891
Синоніми
Nepeta serpyllifolia M.Bieb.
Micromeria serpyllifolia (M.Bieb.) Boiss.
Melissa serpyllifolia (M.Bieb.) Nyman
Посилання
Вікісховище: Clinopodium serpyllifolium
Віківиди: Clinopodium serpyllifolium
EOL: 5370229
IPNI: 445861-1
NCBI: 751810

Опис

Багаторічна рослина 15–30 см заввишки. Рослина з притиснуто тонко-шовковисто-повстяним запушенням, вище середини розгалужена. Листки коротко-черешкові, видовжено-яйцеподібні, цілокраї або неясно-виїмчасто-зубчасті. Суцвіття волотисте. Віночок світло-ліловий, утричі довший від чашечки[2].

Цвіте у червні — серпні. Плодоносить у серпні — вересні[3].

Поширення

Поширений на півдні Європи від Іспанії до Криму, а також у Туреччині, Лівані, Сирії, Ізраїлі, Йорданії[4][5].

В Україні зростає на скелях — у Криму (пд-зх. ч.), особливо в ок. м. Бахчисарая[2].

Загрози й охорона

Загрозами є вузька екологічна амплітуда, низька конкурентна здатність виду[3].

Занесений до Червоної книги Україні в статусі «Рідкісний». Охороняють на території пам`яток природи загальнодержавного значення «Мангуп-Кале» та «Бельбецький Каньйон»[3].

Примітки
  1. Micromeria serpyllifolia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 309. (рос.)(укр.)
  3. Червона книга України
  4. The Euro+Med PlantBase. Процитовано 03.05.2020. (англ.)
  5. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 03.05.2020. (ісп.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.