Compsolixus

До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 6—23 мм.[1]. Основні ознаки:

• кігтики при основі зрослися;
• вершина кожного з надкрил окремо видовжена, загострена і трохи виступає за вершину черевця;
• очі не виступають за контури голови;
• надкрила без поперечних світлих перев'яззів, але по боках із різко вираженою світлою поздовжньою смугою, яка займає три крайніх проміжки між крапковими рядами (це, ймовірно, дало підстави для назви підроду: лат. compsus — прикрашений);
• черевце знизу густо вкрите волосками, але без густих косих плям по боках.

Фото видів цього під роду див. на[2].

Типовий для видів роду Lixus. Для вивчених у цьому відношенні видів[3] рослинами-господарями слугують різні види з родин Капустяні та Резедові. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладають у стебла. Їжа личинок — тканини серцевини, заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками.

Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його західної та центральної частин. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. Три види цього підроду мешкають в Україні[4]. У одного з них крізь Україну проходить західна межа ареалу (див. нижче).

Наводимо перелік 27 видів цього підроду, що мешкають у Палеарктиці[5]. Види української фауни позначені кольором:

• Lixus albomarginatus Boheman, 1842 — Південна Європа, Закавказзя, Північна Африка, Ірак, Туреччина, Іран, Середня Азія, Казахстан, Західний Сибір
• Lixus anguinus (Linnaeus, 1767) — Південна Європа, Північна Африка, Іран, Сирія, Туреччина
• Lixus ascanii (Linnaeus) — Південна Європа, Північна Африка, Сирія, Іран, Туреччина, Північно-Західний Китай
• Lixus brevipennis Ruter, 1939 — Франція
• Lixus castellanus Chevrolat, 1866 — Іспанія, Північна Африка
• Lixus cheiranthi Wollaston, 1854 — Мадейра
• Lixus circumcinctus Boheman, 1835 — Закавказзя, Іран, Туреччина
• Lixus cruciferae Hoffmann, 1956 — Іспанія
• Lixus deserticola Hoffmann, 1957 — Марокко
• Lixus excelstts Faust, 1891 — Вірменія, Іран, Середня Азія
• Lixus fairmairei Faust, 1890 — Китай, Західний та Східний Сибір, Далекий Схід, Монголія
• Lixus juncii Boheman, 1835 — Південна Європа (на схід до Болгарії), Північна Африка, Близький Схід, Туреччина
• Lixus linnei Faust, 1888 — Україна, Північний Кавказ, Казахстан Афганістан, Іран, Середня Азія
• Lixus meles Boheman, 1835 — Азербайджан, Казахстан
• Lixus morettiae Voss, 1963 — Єгипет, Афротропіка
• Lixus nubianus Capiomont, 1875 — Греція, Північна Африка, Ізраїль, Іран
• Lixus ochraceus Boheman, 1842 — Південна Європа, Північна Африка, Туреччина, Іран, Корея, Китай
• Lixus pinkeri Voss, 1965 — Канарські острови
• Lixus repletus Smreczynski, 1968 — Єгипет
• Lixus reymondi Hoffmann. 1954 — Марокко
• Lixus smirnoffi (Hoffmann, 1962) — Марокко
• Lixus talamellii Colonnelli, 2009 — Арабські Емірати
• Lixus tenuipes Petri, 1914 — Алжир
• Lixus turkestanicus Faust, 1883 — Середня Азія
• Lixus vaulogeri Hustache, 1938 — Алжир
• Lixus vectiformis Wollaston, 1854 — Мадейра
• Lixus zaitzevi Petri. 1906 — Середня Азія