Diskagma buttonii

Diskagma buttonii — гіпотетичний вид грибів, що існував у палепротерозойську еру (2,2 млрд років тому). Рештки було знайдено в Південній Африці. На час опису (2013 рік) дослідники вважали його найдавнішим із відомих еукаріотів та найдавнішим наземним організмом.[1]

?
†Diskagma buttonii
Час існування: Палеопротерозой
2,2 млрд років тому

Реконструкція Diskagma buttonii
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ:  ?Glomeromycota
Клас:  ?Гломероміцети (Glomeromycetes)
Порядок:  ? Archaeosporales
Рід: †Diskagma
Retallack (2013)
Вид: †D. buttonii
Біноміальна назва
†Diskagma buttonii
Retallack (2013)
Посилання
Вікісховище: Diskagma

Назва

Diskagma buttonii перекладається з латині як "дископодібні фрагменти Енді Баттона"

Описання та дослідження

Рештки живої істоти завбільшки з головку шпильки (~0,5 мм) описав професор Орегонського університету Грегорі Реталлак. 2,2 млрд років тому організм, що нагадує деякі сучасні гриби — Diskagma buttonii жив у тій частині Південної Африки, яка тоді була суходолом. Його чашоподібні скам'янілості були знайдені в викопному ґрунті разом із залишками дивних ниток, зібраних в невеликі пучки.

Ця форма життя не може бути віднесена ні до рослин, ні до тварин, поєднуючи у своїй будові деякі характерні риси обох цих царств. Тривимірна реконструкція форми тіла діскагми показала урноподібний об'єкт із трубчастою основою й чашоподібним заглибленням на кінці. Найбільше він схожий на Geosiphon — сучасний ґрунтовий гриб, що має аналогічну будову. Порожнину «чаші» Geosiphon зазвичай заповнюють симбіотичні ціанобактерії.[2][сторінка?]

На час відкриття Diskagma buttonii вважали найдавнішим серед відомих організмів, клітини якого мали складні структури на зразок ядра, відокремленого від решти простору мембраною. Ймовірно, саме діскагма та її родичі несуть деяку відповідальність за кисневу революцію[джерело?], що розпочалася в ранньому протерозої, 2,4 млрд років тому. Тоді в земній атмосфері з'явився в помітній кількості вільний кисень, і атмосфера змінила свої властивості з відновних на окисні. За деякими даними, приблизно п'ятивідсотковий рівень вмісту в ранньопротерозойскій атмосфері кисню[відсутнє в джерелі] пояснюється активною діяльністю ціанобактерій, що виділяли цей газ як продукт фотосинтезу.[3]

Примітки
  1. Retallack, G.J., Krull, E.S., Thackray, G.D., and Parkinson, D. (2013). Problematic urn-shaped fossils from a Paleoproterozoic (2.2 Ga) paleosol in South Africa. Precambrian Research 235: 71–87. doi:10.1016/j.precamres.2013.05.015.
  2. Hedges, S.B., and Kumar, S. (2009). The time tree of life. New York: Oxford University Press. 576 стор. ISBN 9780191560156.
  3. Murakami, T., Sreenivas, B., Sharma, S.D., and Sugimori, H. (2011). Quantification of atmospheric oxygen levels during the Paleoproterozoic using paleosol compositions and iron oxidation kinetics. Geochimica Cosmochimica Acta 75 (14): 3982–4004. Bibcode:2011GeCoA..75.3982M. doi:10.1016/j.gca.2011.04.023. «The calculations indicate that PO2 increased gradually, linearly on the logarithmic scale, from <∼10−6 to >∼10−3 atm between 2.5 and 2.0 Ga.»
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.