GYPB
GYPB (англ. Glycophorin B (MNS blood group)) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 4-ї хромосоми. [2] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 91 амінокислот, а молекулярна маса — 9 782[3].
Послідовність амінокислот
| 10 | 20 | 30 | 40 | 50 | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| MYGKIIFVLL | LSEIVSISAL | STTEVAMHTS | TSSSVTKSYI | SSQTNGETGQ | ||||
| LVHRFTVPAP | VVIILIILCV | MAGIIGTILL | ISYSIRRLIK | A |
| GYPB | |||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ідентифікатори | |||||||||||||||||
| Символи | GYPB, CD235b, GPB, GPB.NY, GYPHe.NY, GpMiIII, HGpMiIII, HGpMiVI, HGpMiX, MNS, PAS-3, SS, GYP, glycophorin B (MNS blood group), GYPA | ||||||||||||||||
| Зовнішні ІД | OMIM: 617923 GeneCards: GYPB | ||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
| Шаблон експресії | |||||||||||||||||
   | |||||||||||||||||
| Більше даних | |||||||||||||||||
| Ортологи | |||||||||||||||||
| Види | Людина | Миша | |||||||||||||||
| Entrez |
|
| |||||||||||||||
| Ensembl |
|
| |||||||||||||||
| UniProt |
|
| |||||||||||||||
| RefSeq (мРНК) |
|
| |||||||||||||||
| RefSeq (білок) |
|
| |||||||||||||||
| Локус (UCSC) | Хр. 4: 144 – 144.02 Mb | н/д | |||||||||||||||
| PubMed search | [1] | н/д | |||||||||||||||
| Вікідані | |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
Задіяний у таких біологічних процесах як поліморфізм, альтернативний сплайсинг. Білок має сайт для зв'язування з сіаловими кислотами. Локалізований у клітинній мембрані, мембрані.
Література
- Siebert P.D., Fukuda M. (1987). Molecular cloning of a human glycophorin B cDNA: nucleotide sequence and genomic relationship to glycophorin A.. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 84: 6735 — 6739. PubMed DOI:10.1073/pnas.84.19.6735
- Tate C.G., Tanner M.J.A. (1988). Isolation of cDNA clones for human erythrocyte membrane sialoglycoproteins alpha and delta.. Biochem. J. 254: 743 — 750. PubMed DOI:10.1042/bj2540743
- Kudo S., Fukuda M. (1989). Structural organization of glycophorin A and B genes: glycophorin B gene evolved by homologous recombination at Alu repeat sequences.. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 86: 4619 — 4623. PubMed DOI:10.1073/pnas.86.12.4619
- Storry J.R., Reid M.E., MacLennan S., Lubenko A., Nortman P. (2001). The low-incidence MNS antigens M(v), s(D), and Mit arise from single amino acid substitutions on GPB.. Transfusion 41: 269 — 275. PubMed DOI:10.1046/j.1537-2995.2001.41020269.x
- The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC).. Genome Res. 14: 2121 — 2127. 2004. PubMed DOI:10.1101/gr.2596504
- Dahr W., Beyreuther K., Moulds J., Unger P. (1987). Hybrid glycophorins from human erythrocyte membranes. I. Isolation and complete structural analysis of the hybrid sialoglycoprotein from Dantu-positive red cells of the N.E. variety.. Eur. J. Biochem. 166: 31 — 36. PubMed DOI:10.1111/j.1432-1033.1987.tb13479.x
Примітки
- Human PubMed Reference:.
- HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:4703 (англ.). Процитовано 30 серпня 2017.
- UniProt, P06028 (англ.). Процитовано 30 серпня 2017.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.