HAL Light Combat Helicopter

Бої під час Каргільського конфлікту виявив потребу в ударних вертольотах створених для цих операцій. У 2006 HAL повідомили про плани розробку та будування LCH; фінансування на конструювання і розробку LCH для індійських сухопутних військ та ВПС було санкціоновано пізніше того ж року.

LCH є наступником вертольоту HAL Dhruv, який було введено до складу збройних сил Індії. Базування на проекті існуючого вертольоту дозволить зменшити вартість проекту LCH, який оцінюється у ₹376 crore (US$55.9 million).[4] ВПС Індії замовили 65 LCH, сухопутні війська - 114 LCH.[5]

Перший прототип LCH закінчив перші наземні тестування 4 лютого 2010.[6] HAL отримав замовлення на поставку 65 LCH для ВПС та 114 для СВ.[7] HAL здійснив перший випробувальний політ LCH 29 березня 2010. Перша LCH демонстраційна модель (TD-1) провела у повітрі 20 хвилин у повітрі у вертолітному комплексі HAL, у Бенгалурі. Випробування проводили тестування на невеликій швидкості, на невеликій висоті для тестування бортових систем. Екіпаж доповідав, що продуктивність вертольота і систем є задовільною.[8][9]

HAL LCH TD-1

Третій тестовий політ LCH було успішно зроблено 23 травня 2010; він відповідав усім потрібним параметрам, що дозволило перейти до тестувань озброєнь . Другий прототип, оснащений озброєнням, був представлений на шоу Аеро Індія 2011 у лютому 2011. Другий прототип LCH (TD-2) мав меншу вагу ніж перший прототип TD-1. Ашок Наяк, голова HAL, заявив, що проект перевищив вимоги на людей та навантаження замовлені ВПС для розробки.[10][11] Легкий Ударний Вертоліт TD-2 вперше піднявся у повітря 28 червня 2011.[12]

1 липня 2012  LCH розпочав серію випробувань поблизу Ченнаї; серед інших тестувань, випробували систему вимірювання повітряної швидкості і різних компонентів на навантаження.[13] Третій прототип LCH готовий для тестувань і повинен відрізнятися від LCH-1 та LCH-2. Повідомлялося, що третій прототип буде легший за своїх попередників.[13]

LCH TD2

LCH другий прототип, TD-2 закінчив тестування над рівнем моря наприкінці червня на початку липня 2012. У тестуваннях випробували продуктивність вертольоту, вимірювання навантаження і якість керування.[14]

Очікувалося, що LCH буде готовий до Initial Operational Clearance (IOC) у грудні 2010 з Final Operational Clearance (FOC) у 2011. Проте, було переглянуто часові рамки і LCH повинен бути готовий до прийняття на озброєння ВПС у 2012–2013.[15]

Третій прототип LCH, TD-3 зробив перший політ 12 листопада 2014. Вертоліт пілотували командир крила Унні Піллаї та другий пілот капітан SHK Наір. Вони піднялися у повітря о 15.20 і провів у повітрі 20 хвилин.[16]

TD3 та TD4 широко використовували для тестування бойових датчиків, збройних систем і вогневих випробувань. Пілотували вертольоти Унні Піллаї та SP Джон. ₹ 126 crore (US$20.2 млн) направлено на розвиток TD-4 і структурної побудови платформи

Випробування при холодній погоді LCH було направлено на авіабазу Лех на початку 2015. Двигун вдалося запустити при температурі -18 °C на висоті 4,1 км. Також було проведено польоти на великій висоті і керування вертольотом на низькій швидкості. Тестувався запуск двигуна від зовнішньої батареї після перебування на висоті 3 км та 4,1 км після холодної ночі.[17]

У червні 2015 LCH успішно закінчив льотні випробування у жаркій погоді у Джодхпурі при температурі від 39 до 42 °C. Польотні випробування охопили 'температурні дослідження відсіку двигуна і гідравлічної системи', 'оцінка продуктивності', 'льотні якості і навантаження' та інших 'усієї ваги', 'керування на низькій швидкості' та 'встановлення діаграми швидкість-висота'.[18]

У вересні 2015 було проведено успішні висотні випробування  LCH. Третій прототип (TD-3) було переведено до авіабази Лех для тестувань. Було протестовано продуктивність зависання, можливість керування на низькій швидкості на екстремальних висотах та при екстремальних температурах. Вертоліт став першим ударним вертольотом який приземлився у Сіачені. Вертоліт приземлився на вертодромі на висотах від 13,600 до 15,800 футів.[19] Вогневі випробування мають відбутися протягом 2016.[20]

LCH закінчив тестування продуктивності для сертифікації основної конфігурації, тому було направлено лист на HAL від CEMILAC у присутності міністра оборони 16 жовтня 2015.[21]

LCH TD4 здійснив свій перший політ 1 грудня 2015.[22]

LCH закінчив основні польотні тести на продуктивність, випробування на віддалених авіабазах, крім того прототип TD-3 провів стрільби НАР 70 мм.[23] LCH сертифіковані вогневі випробування з використанням бойових датчиків, таких як електронно-оптичні систему, система цілевказування на шоломі та збройні системи — ракети повітря-повітря, турельні гармати та НАРи — планувалися на липень та серпень 2016.[24]

Індія веде переговори з африканськими країнами про можливий експорт Легких Ударних Вертольотів. Міністерство оборони ІндіїI поставило за мету дохід у $2 млрд за наступні два роки.[25]

LCH було розроблено для виконання протипіхотної та протитанкової ролі і здатний працювати на великій висоті.[26] Максимальна вага - 5,5 тонн, а практична стеля складає 6,500 метрів.[27] LCH має вузький фюзеляж зі стелс профілем, бронюванням і оснащений обладнанням для ведення бою вдень і вночі. За наявними даними LCH оснащено системою цифрового камуфляжу.[28] LCH має двомісну кабіну.[29]

Прасад Сампат, генеральний директор HAL Центру Rotary Wing Research & Design, повідомив пресі на Аеро Індія 2011, що LCH "ймовірно, сама гнучка конструкція в світі через свій гвинт".[30] HAL повідомили, що LCH є машиною класу 5,5 тонн, як і Dhruv, має два турбовальні двигуни HAL/Turbomeca Shakti і успадкував багато технічних можливостей від Провідного Легкого Вертольота. Унікальними особливостями LCH є гладкий і вузький фюзеляж, триопорне ударостійке шасі, ударостійкі паливні баки з самозатягуванням, бронезахист, ядерний захист і низька видимість роблять LCH смертельним, рухливим і живучим.[31]

У 2006 HAL обрали гармату M621 у співпраці з Nexter THL 20 для озброєння вертольоту, яка керується за допомогою прицілу який змонтовано на шоломі.[32][33]

LCH має скляну кабіну з багатофункціональними дисплеями, з системою пошуку та позначення цілей з ІЧ датчиками, лазерним далекоміром і лазерним цілевказівником. Зброя наводиться за допомогою прицілу який змонтовано на шоломі, а також буде обладнання для радіоелектронної боротьби з приймачем попередження радарного опромінення, приймачем лазерного опромінення і системою про попередження ракетної атаки. Два пілоти у LCH розміщені один за одним, на відміну від вертольота Dhruv де два пілоти сиділи поряд.

Сучасна електроніка і датчики LCH, були розроблені у співпраці з Ізраїлем, яка складається з CCD Камери, ІЧ датчика який спрямований вперед і лазерний далекомір для визначення цілей за будь-якої погоди, в тому числі і в ночі.

Вертоліт повинен бути оснащений лінією передачі даних для мережево-центричної війни для передачі даних на інші повітряні платформи і наземні станції які є у мережі.[34]

LCH можна використовувати у протиповітряній боротьбі проти повільних повітряних цілей (наприклад, БПЛА), у Операціях проти наземних сил (CSFO),[34] у знищенні ворожих засобів ППО, ескортування під час спеціальних операцій (SHBO), у антипартизанських операціях (COIN), у бойових діях у міських умовах, підтримка рятувально-пошукових операцій (ПРО), у протитанкових операціях і для розвідки.[35] Він також спроможний вести вогонь на великій висоті через його робочу висоту у 6 000–6 500 metres (19 700–21 300 ft).[30]

Індія веде перемовини з африканськими країнами про можливі продажі.